особистий

що відбувається, коли людина постійно набуває знання, або перетворює знання в певну систему, але вони залишається внутрішніми напрацюваннями?будь-який капітал втрачає цінність з часом. валюта обезцінюється, знання перестають бути актуальними, звʼязки втрачають рівень енергії.але за останній місяць на діагностичних сесіях за «4 типами капіталу» помітила, що культурний капітал також може створювати внутрішню напругу. культурний капітал, який не конвертується в символічний — тобто не стає експертизою, що несе цінність для конкретної аудиторії — починають наче як отруювати зсередини і блокую наступну дію. людина вже не може отримувати задоволення від того, що здобуває. бо здобуте нікуди не рухається.і що цікаво: найшвидша конверсія — культурний в економічний — тут не рятує. для носія цього капіталу вона не несе цінності, якщо не відбувся перехід через символічний.це не завжди так. але є певні маркери застою.—-динамічна конверсіянайважливіше, що потрібно знати: капітали потребують динамічної конверсії одного в інший. тобто так створюється справжній ресурс для руху.наявність і постійне тримання одного ресурсу без конвертації створює напругу, і ми його потроху втрачаємо. будь-яка валюта втрачає свою цінність з часом: гроші, знання, репутація. ці чотири типи мають конвертуватися в певні пропорції, і ця пропорція визначається особисто.

Стратегія має створювати обмеження Якось писала, що люблю обмеження. За їх посилення до креативності.І хочу ще разок їх демонізувати з точки зору стратегії — бренду чи особистого бренду.Обмеження це щось хороше. Таке хороше, що коли ви їх зрозумієте, то перестанете змагатися вже в програній історії. Обмеження на початку допомагають визначитись з наявними ресурсами і розподілити таким чином, аби знайти перевагу, аби знайти ресурс, використовуючи який ви будете рухатися консистентно, а не в борг у себе ж. Адже в особистій комунікації зазвичай команда це і є здебільшого ти. А коли коли бренд вже підріс, як і людина, яка реалізувала вже декілька особистих проєктів, відкривається доступ до ресурсів. І тут теж потрібні обмеження. Адже ставки вищі, очікування вищі.—Ми можемо мати багато ідей, надихатися ринком чи суміжною зоною інтересів. І… нічого не зробити в сухому підсумку. Тому що розфокус бʼє сильніше за невдалу спробу робити щось одне. Адже ви навіть не отримаєте зворотній звʼязок від ринку.Гарна стратегія має враховувати:• наявні ресурси — соціальні звʼязки, гроші, знання тощо• рівень енергії • ресурс виконавця• доступні канали тощоІ тоді обирати, де потрібно фокусуватися. На якому полі грати. В якій ситуації споживання бути номером один.

задача бренду — увійти в звичкузвично обирати той чи інший бренд під ту чи іншу потребу/ситуацію споживання.не викликати любов, а бути звичним вибором. це легкість та швидкість, а не буря емоцій. вчора мала офлайнову консультацію (якийсь шик навіть в ті часи, коли ти в Києві). дівчина — стиліст. ми говорили про ментальну і фізичну доступність про неї, як спеціалістки. але важливіше: ми говорили про CEP — ситуації, коли вона має бути звичною при виборі її послуг. в кожній категорії є своє різноманіття таких ситуацій.CEP моєї знайомої: зміна в житті: переїзд, зміна професії, ріст в компанії до позицій, які розділяють до і після, розлучення, новий бойфренд, поява дітей, відправлення дітей в вільне плавання тощо.ці ситуації ще варто підтвердити «роботою», але для цього вже потрібно зайти в ситуацію споживання, щоб дослідити роботи, на які їі послуги наймають. тобто поговорити з людьми після.так от, і вся її комунікація вже має сигналізувати ці ситуації. або бути до них відповідною. вона, як бренд, має стати звичним вибором в цій ситуації споживання.і це чітко резонує з їі місією: допомогти віднайти свою диковинку через стиль, бути собою, але разом з тим «вийти за межі». і це не свідчить про те, що це щось крейзі. людина (споживач) вже трохи крейзі в своєму колі оточення та й у власних очах, якщо щось таки кардинально змінює. і вже не може бути тим самим в в тому самому одязі. тому шукає рішення поза зоною свого звичного, комфортного.---в чому цікавіть і разом складність персональних брендів: ти не можеш сам по собі не відповідати своїй категорії. ти наче і є лакмусовим папірцем щодо цих CEP.

який лого, яку айдентику, які бренд асети ще потрібні бренду і які вони мають бути.до цього підходять дуже ситуативно і дещо імпульсивно. і часто всі трошки втомлюються на етапі підбору дизайнеру або внесенні правок.але якщо це починається взагалі не тут. і не в моменті підбору рефернсів. бренд асети — це потужний інструмент проінформувати дуже швидко та лаконічно про що ваш продукт. чого очікувати від взаємодії з ним.і це мова навіть не про впізнаваність через роки. це мова про те, з якою емоцією будуть асоціювати ваш продукт/послугу. чи зайде вона в категорію. чи буде кидати виклик всій категорії.тому — все починається з дослідження. це критичний момент, щоб все не пішло потім по одному місцю. дослідження, щоб виявити Category Entry Points (тобто там, де тільки споживач починає думати про ваш бренд чи категорію).один з найзрозуміліших способів зайти в розуміння ситуацій споживання продукту (Category Entry Points) — це виявити «роботи», які виконує цей продукт для споживача та атрибути бренду. тобто через інтервʼю за методологією Jobs To Be Done. самі ж ситуації допомагають нам розширити картину:- коли- під час чого- який досвід очікують- тощо---коли людина з особистого бренду хоче створювати продукт, то її відчуття замало. тому що це відчуття має ще мати якусь комунікаційну форму для інших спеціалістів. або ви з цим спеціалістом маєте розмовляти разом ельфійською однією мовою, або вам потрібно знати більш універсальний інструмент, щоб далі пояснити, як воно має бути, та що комунікувати своїми «активами» у вигляді лого, кольору, шрифту, звуку.разом з тим, сама людина в цьому випадку вже є сильним бренд-асетом. (але про це іншим часом).

діяти, як професіоналмене ще наздоганяє книга про внутрішній опір пана Пресфілда — The War Of Art.сьогодні поділюсь ще однієї його порадою, яка звучить, як ми всі — професіонали, які:1. йдуть на роботу щоденно2. йдуть на роботу, не зважаючи ні на що3. ми залишаємося на роботі цілий день4. ми маємо забовʼязання і залишаємося вірними ним — не важливо в якій країні чи компанії5. ставки на нас високі і реальні — ми маємо закривати всі наші потреби через професію6. ми приймаємо нагороду за нашу працю, ми працюємо за гроші7. ми не надто ототожнюємо себе зі своєю роботою, тільки любителі ототожнюють себе зі своєю роботою8. ми завжди вивчаємо технологію своєї роботи9. ми ставимося до своєї роботи з гумором10. нас можуть хвалити і журити за нашу роботу (дивись пункт № 7).——коли ми розуміємо важливість цього всього, і того, що просування себе, говоріння про себе, розвиток свого соціального та репутаційного капіталу є частиною нашої роботи, це вже перестає бути просто розвагою, яку можна робити, а можна не робити. ти просто сідаєш щоденно робити свою роботу. всі, хто приходять до мене за консультацією та супроводом відзначають рівень впливу впізнаваності на їх роботу, як 4 чи 5 з 5, то чому ця робота не робиться?коли я читала це, то це викликало неабиякий дискомфорт, а потім привело до почуттів та розуміння важливості щоденної роботи над своєю справою.

Сьогодні під час консультації торкнулися теми перфекціонізму.Є випадки, і навіть цілі категорії людей, яким хочеться застрибнути у вагон тих, хто обирає другий варіант.Це ситуація, коли «я зроблю менше, але якісніше» перетворюється на пастку, яку ми часто називаємо перфекціонізмом. Але він таким не є.Пропоную подивитися на схему — перевернуту U-подібну криву, яка використовується для опису ситуації в дуже різних контекстах та сферах: навчанні, саморозвитку, покращенні продукту. Тим, хто виходить у публічну комунікацію, вона теж допоможе.Закон спадної віддачі (The Law of Diminishing Returns)Ця крива показує процес як три чіткі фази:Фаза 1: Стрімке зростання. Кількість дій (зусиль, практики) напряму веде до різкого стрибка якості. Кожна нова дія приносить помітний прогрес.Фаза 2: Стабілізація (Плато). Крива вирівнюється. Ви досягаєте точки, де додаткові зусилля дають мінімальний приріст якості. Прогрес уповільнюється, настає насичення.Фаза 3: Спад. Кількість дій починає шкодити якості. Це ефект «перевиробництва» або втоми, коли подальші зусилля лише погіршують результат.Деякі висновки:• Якщо дій замало, вони не перетворяться на якість. Пропоную всім «перфекціоністам» подивитися на це саме так.• Це працює, коли є фокус, а не хаотичні дії. Наприклад, коли ви ще не визначили точку прикладання зусиль, якість не з'явиться.Тобто, чим більше на початку ви створюєте контенту, тим швидше зможете прийти до якості. Але потрібно мати фокус. Або хоча б обрати формат, який відпрацюєте.Що робити:1. Поставити собі n задач на період. Наприклад, 3 задачі на тиждень, щоб це був шлях до зростання, а не вигоряння.2. Всі дії мають апелювати до конкретного кроку, а ці кроки — до великої мети.3. За кожну маленьку дію нагороджуйте себе. Важливо, щоб нагорода надходила якнайшвидше, аби дія фіксувалася системою як корисна.

Про очікування, дофамін та бренд.Моя подруга — фотографиня. Зранку розмовляли з нею про те, як вона знімала концерт у Києві.У рівнянні: класний гурт, довго чекала на акредитацію на захід, досвід — нам уже, як не дала забути Анжеліка, скоро буде 36 (не на двох, а кожній).Основний її комплейн був про невисоки рівень радості після концерту.я прийшла, я ж мала радіти так, щоб вистрибувати зі спідньої білизни Ur-So, а вийшло «ну ок, норм концерт». Перше пояснення, яке промайнуло в голові: передчуття сильніше за покупку — якщо бренд або категорію вже сформовані.Як же формувати бренд так, щоб передчуття вже наповнювало, і що далі робити, аби формувалась стійка звичка?Фаза очікуванняНейронаука каже: ми купуємо передчуття.Те, як воно вже буде, ніхто не знає. І залежить від досвіду користування, у розрахунок вступає безліч факторів. Але щоб покупка сталася, потрібно саме це — передчуття моменту, відчуття себе в певному стані, настрої, колі спілкування.Звісно, похід на концерт — це досвід, який моделюється, на це мають впливати організатори і все таке. Але якщо кажемо про момент покупки квитків — є очікування. З ним бренд і працює.Що кажуть нейронаука та Роберт Сапольські з цього приводу:• Сплеск дофаміну — нейромедіатора, що відповідальний за мотивацію та задоволення, — у мозку відбувається в момент очікування винагороди, а не під час її отримання.• Мозок обожнює інтригу. Сапольські також виявив, що якщо винагорода не гарантована, а ймовірна лише на 50% (встигну купити квиток чи ні? чи буде новий дроп від Кацуріної вдалим?), рівень дофаміну злітає до небес.• Вплив вартості, яку заплатила людина, безпосередньо впливає на зону в мозку, що відповідає за задоволення. Тобто чим дорожчий продукт або докладено великих зусиль, тим більше мозок налаштований на задоволення.Що тут важливого:Сигнал: сплеск дофаміну відбувається, коли мозок бачить сигнал. Зробити ці стимули консистентними та передбачуваними: звуки, кольори, люди.Вартість: цінова сегментація працює. Я купила цю сукню за $$$. Створити відчуття високої вартості та недоступності.Інтрига. Залишати у комунікації “пасхалочки”, але не переборщити, щоб не створити умови для невизначеності. Ці всі параметри можуть знаходитися у полі впливу бренду.Але, але. Є фаза досвіду.Формула, яка визначає сильні бренди: under-promise and over-deliver.У момент отримання досвіду мозок порівнює реальність з очікуванням.• Позитивна помилка: Реальний досвід кращий за очікуваний = додатковий сплеск дофаміну, нейронний зв'язок зміцнюється, формується лояльність.• Нульова помилка: Досвід точно відповідє очікуванням = базовий рівень дофаміну, стабільна звичка.• Негативна помилка: Реальний досвід гірший за очікуваний = рівень дофаміну падає нижче базового. Це викликає розчарування, навіть якщо сам по собі досвід був непоганим.Формула стійкого бренду: підвищувати очікування до рівня, який продукт може стабільно перевищувати.—Що в історії моєї подруги зіграло ключову роль: за пару тижнів до цього вона знімала концерт іншого гурту, але зі сцени, а не як медіа, коли вхід на сцену заборонений.

Я дуже хочу певний цінник за консультацію — і ще не знаю, хто його такий заплатить: бренд чи людина. Хоча усюди приймають рішення людина, тому точно людина). І знаю, де саме зараз у мене станом на зараз "перетиснений" канал (окрім того, що виводить жовч з органіму, це вроджене і вже не виправиш) — те, що на дає рухатися далі, чи сильно обмежує.Зустрітися з цим перетиснути канальчиком мені допомогла діагностика за 4 типами капіталу. Я прям тепер не можу її розбачити. Хоча це дуже очевидно: страждає соціальний капітал. Отож, давайте про нього сьогодні.Характеристики:Кількість. Кількість людей на цьому каналі, якому вже 2 роки дещо може сказати, про кількісний показник мого соціального капіталу. Але звісно не все. Насправді, онлайн-майданчики можуть нічого не говорити про кількість ваших соціальних звʼязків. Або не впливати на неї. Це має бути живе спілкування, переписки, зустріч, нетворк одним словом. Це точно не підписка чи одиночний коментар, чи обман візитками без продовження. Якість. Вона не така очевидна. Це не про оцінку того, яка якість людей навколо, така якість визначається як на старті життя, особливо важливий період навчання, першої роботи, тусовки, так і наших щоденних виборах ми впливаємо кожним своїм вибором (якось напишу про два мої найкращі вибори за останні роки).Так от, про ту іншу якість:• Сильні звʼязкилюди з сильним рівнем звʼязку це ті, які готові казати, що я топ серед топ і зроблю те, що треба. але все-таки вони є і я дуже вдячна за такий рівень довіри. Тобто це ті люди в вашому оточені, які готові поставити на вас частку своєї репутації. • Слабкі звʼязкизнайомі, не з вашої сфери та кола знайомств або легко дотичні. Цікавий факт: слабкі звʼязки частіше сприяють новим можливостям. Стратегія, яке сприяє різноманітності:свідомо будувати мережу контактів, які відрізняються за сферою, віком, походження, адже однорідне коло лише дублює вже наявну у вас інформацію.

Більше 50% всіх креативів недобрендовано. Продовжую щодо бренд-асетів.Півроку ведемо перемовини з одним брендом щодо співпраці. Український, не особливо відомий бренд, який працює на півсвіту. Тобто, не особливо орієнтується на український ринок. Але. Недобрендований. Це видно в усіх каналах комунікацій. І це велика біль, адже вся платна комунікація йде на розвиток категорії, а не їхньої впізнаваності. Особистість, навідміну від бренду, важко зробити недобрендованою — у людини є обличчя, голос, стиль комунікації. Але це дуже легко зробити неконсистентним та розмитим через:Високу частоту змін при невисокій частоті комунікації в пріоритетних каналах. Тобто легко можна стати невпізнаваним. Але можна зробити сильніше проявленим. Класний маркер — це когось тригерить. Помітні особистості підбішують, це ознака, що все робити окей: вас чують, вас бачать, вас впізнають. DBA особистості:• голос та манера спілкування• зовнішній вигляд, стиль в одязі, бренди• теми, які проговорюють в різних формах та назвах• іконка, аватарка• шрифт, колір• формат• додатковий звук, музичний напрям, гурти з однією категоріїЯкщо людина і є продукт, то використовувати власну айдентику частіше за партнерську.

DBA для особистої комунікації Будь-який бренд має свій набір бренд-асетів. І публічне обличчя (представник) бренд є одним з них.🫪 А якщо це обличчя і є бренд, то які бренд-асети йому потрібні? Почнемо з понять. Що таке distinctive brand assets (DBA)? DBA — це те, з чим ідентифікується бренд: лого, колір, шрифт. Тут треба виділити дві характеристики: наскільки цей набір примітний і друге — наскільки він відрізняється в категорії від колег. У нас би це назвали одним словом — «виразність», але по факту, це дві різні функції: виділятись і відрізнятись.Не все в особистісній комунікації можна і варто брати з дисципліну маркетингу. Але це можна адаптувати.Для особистої комунікації: коли потрібно по факту мати свій стильок і закріпитися за ним?Брюнетка чи блондинкаНапевно, зовнішній образ це найважливіша складова. Це не означає, що не можна фарбуватися, вставляти пірʼя в волосся, або змінювати ч/б на колір. Просто це те, що варто комунікувати дуже активно при зміні. Так само, як би бренд змінив логотип.Імʼя, сестроОт коли Таня Кос (видавчиня Punk Publisher та співзасновниця «Хто це?») змінила своє імʼя в стала Кірою Кос, то вона зробила вечірку з цього привиду, ще й підкріпила нормальним сторітелом та дописом в інсті. Дівчата, які відомі у вузьких колах при одружені: роблять вибір комунікувати активніше в цей період нове прізвище або не змінювати його взагалі.Tone of voiceОбожнюю читати канал Маркетинг киця лише через стиль її письма. Це все, що я хотіла сказати.Коли ми думаємо стратегічно, плануємо запуск нового бренду або продукту, то маємо вести ту саме стратегію, якби компанія має материнський бренд і хоче запустити новий бренд. вкладатися ще сильніше в бренд-годувальник тобто. не паразитувати за рахунок свого обличчя. не розріджувати в своїй комунікації силу власного бренду і не віддавати великий пакет акцій меншому бренду. так, згадуйте. так, комунікуйте.але не заміщуйте свою айдентику іншою.це просто розщеплює.особливо, коли відчуваєте, що не досягли цілей щодо помітності, закріплені за певною ситуацією споживання (CEP).--тема не вичерпала себе, але мій син заснув і я пішла жити вечірнє життя.