⁠29 травня (11 червня) — день памʼяті святителя і сповідника Луки (Войно-Ясенецького), архиєпископа КримськогоСвятитель Лука (Войно-Ясенецький), в миру Валентин Феліксович, народився в міста Керчі в родині провізора Фелікса Станіславовича. У сім’ї було ще два сини і дві дочки. Батько сповідував католицтво, а його дружина Марія Дмитрівна виховувалася в православ’ї, творила справи милосердя. Як згадував у своїх спогадах святитель Лука, релігійного виховання він не отримав, але релігійність успадкував від батька. З юних років у серці хлопчика панували любов до Бога і ближніх.У 1909 році Валентин Феліксович вступив до хірургічної клініки Д’яконова, потім до Інституту топографічної анатомії та оперативної хірургії. Тринадцять років він працював земським лікарем. Одного разу, наприкінці 1920 року, Валентин Феліксович виступив на єпархіальних зборах з промовою проти обновленців. Присутній там єпископ Ташкентський і Туркестанський Інокентій (Пустинський) несподівано сказав йому: «Лікарю, вам треба стати священником!» І знаменитий лікар зі всією простотою і глибиною віри відповів: «Буду священником, якщо це угодно Богові!»У травні 1923 року єпископ Уфимський Андрій (Ухтомський), перебуваючи у засланні, звершив його таємний постриг з ім’ям Лука на честь святого апостола і євангеліста Луки, а 31 травня 1923 року ієромонах Лука був висвячений на єпископа Ташкентського і Туркестанського.На початку радянсько-німецького епізоду Другої Світової війни єпископ Лука послав телеграму Михайлу Калініну з проханням перервати чергове заслання і направити його для роботи в госпіталь на фронті або в тилу: «Будучи фахівцем з гнійної хірургії, можу надати допомогу воїнам… Після закінчення війни готовий повернутися на заслання». З жовтня 1941 року святитель Лука став консультантом всіх госпіталів Красноярського краю і головним хірургом евакогоспіталю. Щодня він робив кілька складних операцій, продовжував наукову роботу. У середини 1942 року строк його заслання закінчився. Восени 1942 року він був зведений в сан архієпископа і призначений на Красноярську кафедру.У 1946 році, ставши архієпископом Сімферопольським і Кримським та отримавши цю високу державну нагороду, він із двохсот тисяч рублів премії сто тридцять тисяч перерахував на допомогу дітям, які постраждали під час війни. 11 червня 1961 року вісімдесятичотирирічний архієпископ відійшов до Господа. Три дні безперервним потоком люди йшли попрощатися з улюбленим архіпастирем. Багато хворих біля могили святителя Луки отримали зцілення.@orthodox_news