Сьогодні Євгенові Плужнику 127 років. Нагадаю вам рядки з його листа до дружини: «Як дивно випливають у пам’яті спомини; встає перед очі все, все, що на нього, здається, й уваги не звертав тоді, коли воно справді відбувалося. І кожна найменша рисочка, кожна дрібничка щось додає до життя й до тебе такого, без чого й воно, й ти були б наче неповні!». Євген Плужник* * *Ракетою піднісся і упав,Широким ревом прокотивсь додолуГудок останній. Рушив пароплав,Кормою повертаючись до молу. П’ять-шість хвилин шамкої метушні,Гарячий вибух рухів, слів і ліній —І знову сонце в синій вишині,І друге сонце у безодні синій... Юрба на молі рідшає, і ті,Що залишились, встигли вже забути,Що в безбережній світлій самотіЙде корабель, щоб, може, не вернути.* * *Тепер мене хвилює малоВсе те, що замкнено в слова;Не зап’яніє, як бувало,З дзвінкої фрази голова. Ні, все частіш кортить мовчатиПід шелест чуваних розмов,І вірш, нудьгуючи, початийЗабути й не кінчати знов... Бо що тоді слова готові,Коли сприймаєш без кінцяВсе те, що не дається мовіЙ не потребує олівця?* * *Цвітуть думки, а на слова скупіше... Я знаю сам, — росту. Міняю лист.... Нехай, кому не ліньки, пише,Що от, мовляв, запеклий песиміст... Я ж почуваю так: скажу — бо мушу! —Хоч щось своє, не казане ніким;Коли рядкам якимсь звіряти душу, —Тільки таким! А там нехай, кому не ліньки, пише,В словах нудьгу розводячи густу... Цвітуть думки, і на слова скупіше... Росту.(За матеріалами Ярини Цимбал )