Поглянь, які дими! Густі та сиво-сизі. Летять собі, пливуть. Куди? Аби ж знаття!Повз місяць-молодик, повз паморозь на кризі. Крізь ніч, що мерехтить, предивна, як життя. А пагорби риплять, немов старі могили, На них церкви, хрести і баби споконвік - Дороговказів вир тобі, мій Боже милий,В той день, як з тебе знов постане Чоловік. Пологи у цей рік страшні і нескінченні.Два тижні вже ось-ось перейми слід у слід.Втомилися волхви. Віслюк та віл - смиренні. У діви на чолі не просихає піт. Тужавіють ставки. Поля срібноколосять. Між човником долонь подихає пастух.Та десь серед хлівів в цім дивнім суголоссіВже відчуваєш, як утілюється дух. Хай Ірод верещить, хай військо його скаче. Хай обрій спалахне й бентежно в животі. Волхви сідають в джип. В БК нема нестачі. Давай бувай, малий, і щезнуть в темноті. А ранком стане день. І сонце над хатами. А у повітрі – сміх лунає й новина. Що Ти таки прийшов. Що Ти таки із нами. Що всі волхви цілі. Й добігла ця війна. І рушить наш вертеп веселий та завзятийЗ тобою на чолі, з тобою крок-у-крок. На лижах, ковзанах, а хто і на санчатах По Бугу, до степів, до моря, до зірок. Поглянь, які дими! І пагорби розлогі. Тут дихається так, що грішно встати й йти.Запам’ятай цю ніч. Ці зорі. Ці пологи. Він воплотився, та...чи впустиш його ти.2023, Ві Ошо