🧪 PATHWAY-2 змінив уявлення про резистентну гіпертензію, як?У дослідженні PATHWAY-2 пацієнти з резистентною гіпертензією отримували як 4-й препарат:• спіронолактон;• бісопролол;• доксазозин;• плацебо.📊 Найбільше зниження АТ продемонстрував саме спіронолактон.Це стало несподіванкою.Якби основною причиною резистентної гіпертензії була підвищена симпатична активність — кращим мав би бути бісопролол.Якби переважала вазоконстрикція — можна було б очікувати перевагу доксазозину.Але найефективнішим виявився блокатор мінералокортикоїдних рецепторів.🧠 Дослідники звернули увагу, що найбільшу користь від спіронолактону отримували пацієнти з низьким рівнем реніну. Низький ренін — це непряма ознака надлишку натрію, затримки рідини та об'ємзалежної гіпертензії.📌 Саме тому PATHWAY-2 фактично змістив фокус з вазоконстрикції на роль альдостерону та затримки натрію в розвитку резистентної гіпертензії.⚠️ Ще один важливий наслідок:Серед пацієнтів із резистентною гіпертензією первинний альдостеронізм виявляють приблизно у 10–20% випадків.При цьому більшість таких пацієнтів мають нормальний рівень калію.🔑 Висновок: Пацієнт із резистентною гіпертензією — це не лише привід додати ще один антигіпертензивний препарат.Це також привід подумати про прихований надлишок альдостерону та провести пошук вторинних причин АГ.