Клінічний випадок: чоловік 60 років, звернувся зі скаргами на епігастральний біль натще та вночі, періодичну нудоту, печію. З анамнезу: цукровий діабет 2 типу (пероральна терапія), гіпертонічна хвороба, діабетична нефропатія. Об’єктивно: помірна болючість в епігастрії, без перитонеальних симптомів. Лабораторно: помірна анемія, креатинін 175 мкмоль/л (розрахункова ШКФ ≈ 35–37 мл/хв/1.73 м² — ХХН G3b), глікемія нестабільна. ФГДС: виразка цибулини 12-палої кишки до 1 см, з фібрином, без ознак активної кровотечі. Тактика: 1) ерадикація H. pylori з урахуванням ХХН (корекція доз антибіотиків); 2) ІПП у стандартній/подвоєній дозі; 3) суворе уникнення НПЗП; 4) контроль АТ та нефропротекція; 5) перегляд цукрознижуючої терапії: метформін — з редукцією дози при ШКФ ~35 мл/хв; доцільне додавання дапагліфлозину (Форксіга) як нефро- та кардіопротекція; 6) сорбенти (ентеросорбенти) можуть застосовуватись як допоміжна терапія при ХХН (зменшення уремічної інтоксикації), можливе використання комбінованих засобів типу Дуонефрил, однак доказова база обмежена і вони не впливають на прогноз — не є обов’язковими; 7) моніторинг на ускладнення (кровотеча ↑ ризик при ХХН + ЦД). У пацієнтів із діабетом симптоматика може бути стерта, а ризик ускладнень (кровотеча, перфорація) — вищий.