Недавня ситуація. Пацієнт, 70 років. Приходить на прийом і з порогу каже: «Вчора пив горілку, грузив дрова, зранку меня трясе та болить в грудях (шкірні покриви гіперемовані)». В анамнезі – хронічний алкогольний гепатит та хронічний панкреатит (записи в амбулаторній карті). Основні скарги: сильний тремор, почервоніння обличчя, відчуття внутрішнього тремтіння і біль у грудях. Робимо ЕКГ та ЕхоКГ – без патології. Пацієнт при цьому збуджений, трохи агресивний, трясеться, весь червоний. В голові вже з’являється інша версія – можливо початок алкогольного делірію. Пропоную зробити ФГДС – категорично відмовляється: «Не піду, хоч би мене різали, я то не ковтну». Стан залишається не зовсім зрозумілим, тому на всякий випадок даємо симптоматичну терапію з урахуванням можливого алкогольного абстинентного стану. Пацієнту стає легше. Наступного дня продовжуємо діагностичний пошук. УЗД органів черевної порожнини – без гострої патології, лише ознаки фіброзу печінки. Печінкові проби – в межах норми. Скарги знову на біль, він вже не такий сильний але турбує пацієнта. Все ж наполягаю на ендоскопії🌚, потрачено час і нерви... І ось результат ФГДС:кила стравохідного отвору діафрагми та виразка стравоходу. Ймовірно, підйом важкого → підвищення внутрішньочеревного тиску → декомпенсація грижі → ушкодження слизової та больовий синдром, який пацієнт описував як «біль у грудях».