Login Sign Up
Advert
Your ad spot
Reserve this exclusive slot for the selected period.
Buy advertising →
Telegram community logo - Omriyana: твій внутрішній безвіз
Added 06 Jan 2025

Omriyana: твій внутрішній безвіз

@omriyana
Number of subscribers: 3 779
Photos: 424
Videos: 12
Links: 237
Description:
Наша країна вартує того, щоб її любити, щоб нею пишатися і щоб нею мандрувати. Свою любов до пригод і любов до української природи, світу та горам я вкладаю в строки цієї групи. Автор: @eugenelata https://www.instagram.com/eugenelata/
Source

Omriyana: твій внутрішній безвіз | Гомільшанські ліси та табір "Романтик" — подорож у серце СлобожанщиниП...

Telegram community logo - Omriyana: твій внутрішній безвіз Omriyana: твій внутрішній безвіз @omriyana
1 500 Views/Reach 2025-06-11 14:02 Message №635
Гомільшанські ліси та табір "Романтик" — подорож у серце СлобожанщиниПривіт, друже.Під час служби в Харківській області мені випала рідкісна нагода вирватися на день тиші — і я поїхав у напрямку Сіверського Донця, до одного з найбільш недооцінених природних скарбів Слобожанщини — Національного природного парку «Гомільшанські ліси».Це місце, до якого можна дістатися менш ніж за годину з Харкова. І ось ти вже серед вікових дубів, соснових стежок, піщаних берегів, прозорих озер і плавних звивів Сіверського Донця. Тут легко забути, що за кілька десятків кілометрів — обстріли, сирени і війна. Природа обіймає мовчки, але сильно.Попри близькість до фронту, на території парку досі працюють кілька готелів і зелених садиб. І хоча туристів зараз мало, тиша й самотність надають цим місцям особливого змісту.Ми почали прогулянку від парку "Козача Гора" — звідти відкривається панорама на річку та лісові масиви. А далі рушили лісовими стежками вздовж Дінця — до закинутого дитячого радянського табора "Романтик". Це радянська епоха, яку проковтнули дерева. Тут усе поросло травою, на дахах корпусів ростуть берези, сходи зруйновані, а скульптури дітей… моторошні. Серйозно бляха, дуже моторошні. Їхні кам’яні обличчя з потьоками дощу виглядають так, ніби хтось дуже давно плакав — і сльози застигли.Піймав себе на думці, що хотів би побувати тут вночі. Це місце — як сцена з фільму: тиша, покинуті будівлі, бетонна постать жінки з голубом у руках… Але навіть у цьому — краса. Краса покинутих мрій і пам'яті про дитинство, яке ніколи не повернеться.Це була коротка втеча з реальності, але дуже потрібна. Якщо ти колись будеш на Харківщині — рекомендую. Але їдь з повагою. Ці місця пам’ятають більше, ніж ми можемо уявити.Обійняв. #харківська #природа #закинуте