72 ОМБр ім. Чорних Запорожців | Володимир, бойовий медик 72‑ї ОМБр ім. Чорних Запорожців. У лютому, як...

Володимир, бойовий медик 72‑ї ОМБр ім. Чорних Запорожців. У лютому, як і багато хто, я думав про те, щоб стати на захист, але тоді готувався до операції й не мав можливості. Щодня читав новини, що гинуть бойові медики — 25‑річні дівчата й хлопці. У мене діти трохи молодші, мені було соромно: я теж медик, з освітою, придатний, а ще не там. Спочатку звернувся у військкомат у Києві, але там були черги, і мені сказали, що людей достатньо. Тож пів року проходив обстеження й дослідження, здоров’я було задовільне для операції, але я вирішив, що є важливіші справи. Я звернувся до Дарницького військкомату й заявив, що хочу служити. Наступного дня пройшов медкомісію, з’їздив до батька на Чернігівщину, а через два дні мене відвезли в 72‑гу бригаду. За тиждень я вже був у Кураховому й почав працювати в евакуаційному відділенні медичної роти. Восени 22‑го я потрапив на свої перші бої під Вугледаром, і це було для мене складно. Колеги з досвідом уже працювали спокійно. Згодом я відновив усі свої знання та необхідні навички, не раз потрапляв під обстріли, — у таких умовах навчаєшся швидше, пізнаєш більше. Приємно, що завдяки нашій роботі люди відновлюються й повертаються до цивільного життя або знову стають до строю. У «червоній зоні» кожна дрібниця впливає на життя. Для мене служба — це люди й допомога. Коли везу «трьохсотих», то постійно спілкуюся з ними: контролюю їхній стан, слухаю історії. Це покращує емоційний стан, дає відчуття спокою. Можливість допомогти конкретній людині для мене найважливіше. У 2025‑му році я нарешті зробив операцію, яку мав зробити ще в 2022-му. Зв’язався з лікарями й пройшов обстеження в Києві. Після цього мене перевели з евакуаційного відділення на стабілізаційний пункт — тут спокійніше. Зараз я допомагаю хірургам і анестезіологам надавати допомогу, стабілізувати, а потім транспортувати на подальшу евакуацію. #ІсторіїВільнихЛюдей💀72-га Окрема механізована бригада ім. Чорних Запорожців.