Telegram statistics channel - @olvoitko

​​Сьогодні в Шевченківському суді Києва гранатою підірвав себе Ігор Гуменюк.Майданівець, учасник російсько-української війни 2014-15 років.Був затриманий після протестів біля Верховної Ради в серпні 2015-го. Звинувачений у тому, що кинув гранату в нацгвардійців, від чого загинули троє бійців. Тоді у ВР розглядалися зміни в Конституцію про автономію Донбасу.Я не хочу вдаватися в деталі тієї справи й дискутувати, винен Ігор чи ні. Хочу лише сказати, що після 24 лютого 2022-го року він просив направити його на фронт, захищати Україну й вбивати москалів. А це він, безумовно, вмів. Міг би підривати гранатами кацапів десь у Бахмуті, а підірвав себе у Шевченківському суді в Києві.Хочу, щоби почули у владі. Відпустіть на фронт військових, які ще сидять. Винні вони чи ні, відпустіть. Зараз вони там дуже потрібні. До того ж є багато прикладів корисності такого підходу. Зокрема, після широкомасштабного вторгнення з Менської колонії відпустили групу засуджених військових, у якій був танкіст Дмитро Балабуха з вироком у 8 років за навмисне вбивство.Випустили їх без зайвих надій, що виживуть. В повне оточення російських військ у радіусі в сто кілометрів. Це була північ Чернігівщини.Хлопці з боями, маючи в руках лише калаші, прорвалися до Чернігова. Дорогою спалили у засідках кілька невеликих автомобільних колон з кацапами.Тепер Дмитру дали формувати танковий підрозділ. Він або скоро почне, або вже почав намотувати на траки москальські кишки в якомусь з найгарячіших напрямків.І Ігор міг би робити зараз так само. Але підірвав себе сьогодні гранатою в Шевченківському суді Києва.https://t.me/olvoitko

В цьому пості дам трохи ретроспективи в минуле.Не знаю, чи це десь було прописано в документах нашого Генштабу на випадок широкомасштабного вторгнення російської орди, але в перші дні і тижні на ключових напрямках важливу роль зіграли бійці, котрі на той момент у війську не були.Ветерани та просто пасіонарії поповнили кадрові бригади або навіть неоформленими стали їм у допомогу. В той час, коли більшість кадрових з‘єднань рубилися на сході в зоні ООС, таке поповнення під Києвом, Харковом, Черніговом, Сумами й багатьма іншими містами було життєво необхідним для стабільності фронту, який в один день перевищив півтори тисячі кілометрів активних бойових дій.Пам‘ятаю, як один з вищих командирів приїхав у березні 2022-го в наше село під Києвом по Житомирській трасі, де було дуже, так скажімо, жваво :)- Скільки вас тут? - спитав він.- 12 - відповів я.- 12?! А, ну хоча може бути, ви ж ССО.- Так, ССО. Проте всі 12 мобілізовані після 24 лютого.На цих словах командир потиснув мені руку, побажав успіху, й поїхав оглядати інші такі самі села, де кадрові бригади пліч-о-пліч з мобілізованими рубили російську орду.До чого я це все пишу. До того, що кадрові бригади на сході 24 лютого 2022-го вистояли, не дрогнули, зберегли навіть дуже складні для утримання позиції, наприклад, такі, як в Мар‘їнці, за 15 кілометрів від Донецька.А тут у військо прийшли чи повернулися ми. Ветерани або просто пасіонарії.Так вистояли, так воюємо, тому це справжня Священна Народна Війна.І Перемога буде народна.Одна для всіх.https://t.me/olvoitko

Дивна історія з кривавим цирком чорного клоуна Пригожина дає все більше цікавого розвитку.Російська пропагандистська машина, яка до цього успішно виправдала в очах мокшанського обивателя втечу кацапських військ з Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської областей, правобережжя Херсонщини, розгром їхнього зимово-весняного наступу, зараз свідомо чи несвідомо дала повного маху.З версії подій, яка офіційно озвучена всіма, включно з Путіним і Лукашенком, х..йло показаний у себе в країні не самодержцем, а повністю безпомічним весільним генералом. Бульбозавр врятував його від успішного заколоту переговорами з опущеним Поваром, ще й війська свої був готовий дати, бо у Путіна їх не виявилося, вірних у потрібній кількості, й прямо наказував директору ФСБ.Також відкрито було сказано, що сил у Кремля вистачало лише дати бій під самою Москвою. І ще не факт, хто б у тому бою переміг.Російський плебс, мабуть, схаває і цього разу, але пасіонарна частина болотяних недолюдей зароптала вовсю, кажуть, царь ненастоящий :)До цього всього посилюється конфлікт між бойовими вагнерами - МО РФ - кадирівцями. Військові не можуть вибачити вбитих пілотів, вагнера пригадують їм френдлі фаєр у Сирії, кадирівці на правах медійних переможців відкрито ржуть з колишніх грушників й учасників обох чеченських війн, яких вдосталь у «Вагнері».Підсумовуючи, ситуація із заколотом Пригожина тоді зайшла занадто далеко, хоча й не стала масштабним кривавим бунтом.Тепер ще довго вона буде давати свої плоди, котрі гнилою цвіллю оповиватимуть кістяк болотяної недоімперії.https://t.me/olvoitko

Цікаво читати деякі західні статті, що, ніби, контрнаступ «йде не за планом».Звичайно, не за планом. За планом кацапи мали захопити нас за тиждень після широкомасштабного вторгнення. Тому всі західні посольства були евакуйовані, а зброї на той час нам дали в символічній кількості.А ми «не за планом» спочатку викинули російську орду з Київської, Чернігівської і Сумської областей, потім «не за планом» звільнили Харківщину і Правобережжя Херсонщини, «не за планом» розгромили зимово-весняний наступ москалів, а тепер «не за планом» тіснимо кацапів на півдні.І контрнаступ - це не лише, коли піхота та броня йдуть уперед. Це ще й знищення ворожих позицій артилерією, контрбатарейна боротьба, робота по логістичних центрах у тилу, вибиття російських літаків, гелікоптерів, РЕБ і ППО.Не буду вдаватися в деталі, але те, що бачу я, це якраз методична робота «за планом».Результати його всі ми побачимо через кілька місяців. Тоді критики нашого плану вчергове позамовкають, а русня продемонструє ще один жест доброї волі, здійснивши від‘ємний наступ на більш вигідні позиції)))Зберігаємо спокій, чекаємо, допомагаємо Силам Оборони України, працюємо.Саме це є запорукою, що наш план успішно спрацює.https://t.me/olvoitko

Про теперішні події детально говорити не можна, тому розкажу про контрнаступ на правобережжі Херсонщини минулого року, в якому довелося взяти участь, і ви багато зрозумієте з того, що відбувається зараз.Почався він в останні дні серпня. З першої лінії оборони російських окупантів Ольгине і Високопілля вдалося звільнити впродовж тижня. З Архангельського, яке теж входило в їхню першу лінію, орду вибивали до початку жовтня. Всі два з половиною місяці, до звільнення Херсона в середині листопада, тривали важкі бої. Ворог постійно на всіх рівнях заявляв, що контрнаступ зупинено, скоро він поверне всі втрачені території, а Херсон буде «в росіє навсєгда».Зрештою, ми побачили ці білборди у звільненому українському місті. А орда вже навіть не говорить про якісь претензії на нього, а думає, як оборонятися на лівому березі.Так і зараз. Ситуація дуже напружена, тривають складні бої, і триватимуть до якогось видимого результату ще кілька місяців.Як і тоді, ворог опиратиметься, відступати їм немає куди, тільки у Крим, що скоро стане зневодненим, і у перспективі, відрізаним від сполучення з територією рф.Значного сенсу в аналізі поточної ситуації зараз немає, загальний задум все одно знають лише кілька людей з найвищого керівництва країни.Є сенс збільшити допомогу Силам Оборони, це полегшить роботу бійцям, складну, напружену, криваву роботу, результатом якої неодмінно стане підняття синьо-жовтого прапору над черговими звільненими містами.https://t.me/olvoitko

​​Друзі, трохи про такий очікуваний контрнаступ 🙂Підготовка до нього триває, він обов‘язково розпочнеться, адже нам потрібно звільняти всі окуповані території в кордонах 1991 року і наших людей на них. Але не треба тиснути, аналізувати цитати, хто коли сказав, де ми будемо в цей час, і підганяти події. Думаю, в жодного українця не залишилося сумнівів у професіоналізмі вищого військового керівництва, а професіонали мають керуватися виключно ситуацією на полі бою й ухвалювати відповідні доцільні рішення. Це життя наших бійців.Коли підрозділи підуть вперед, не слід очікувати, що через кілька днів ми будемо в Севастополі, Луганську чи Донецьку. Згадайте кампанії зі звільнення правобережжя Херсонщини й Харківської області, вони були тривалими, розтягнутими в часі на місяці. Тут головне результат і результат був гарним, маємо зробити все, щоб він був гарним і цього разу.Російські окупанти відразу ж вкидатимуть тонни пропагандистських повідомлень, що контрнаступ захлинувся, вони всіх розбили, в нас нічого не вийшло і зараз вони ще всім покажуть, маємо не вестися на це й зберігати спокій та високий моральний дух у суспільстві.Для ілюстрації даю скрін з російського тг-каналу, як вони писали про початок контрнаступу на півночі Херсонщини в кінці літа минулого року, де діяв мій підрозділ. Всі ми добре пам’ятаємо, чим він в результаті скінчився для окупантів 😀 Ну а поки ще є час підтримати бійців донатом, щось їм привезти чи посприяти майбутньому звільненню територій іншим чином.Успіх майбутньої великої справи залежить від кожного з нас. Тож гуртуймося і вперед 😉https://t.me/olvoitko

​​Рік тому у цей день багато в кого з нашого підрозділу стався другий День народження.Ми базувалися в Неграшах й з сусідньої Бузової прийшла інформація, що кілька російських коробок їздять туди-сюди по Житомирській трасі, в бік Києва і назад на БРСМ в сторону Мотижина.Такого нахабства ми стерпіти не могли й було вирішено зробити засаду силами дюжини козаків. За початковим планом, нас мали підтримати танк і Стугна на пікапі з інших підрозділів, проте на полі бою вони так і не з‘явилися 😀 Хтось, у тому числі і я, ліг під самою трасою, хтось став за зупинкою, інші розподілилися в будинку і провулках з нашого боку траси. Озброєння - нлави й сьомі рпг.Детально описувати сам бій не буду, проте російський танк у кількох метрах від тебе і вогонь п‘яти коробок у твій бік - це найбільш оригінальні спогади для мене після широкомасштабного вторгнення 🙂 Підсумком стало виведення з ладу одного ординського танку і поранення мого двоюрідного брата Богдана, якому з плеча вирвало добрячий шмат м‘яса. Коробка залишилася на трасі, а Бодя вилікувався й досі служить з нами, тому розмін виявився дуже навіть незлим 😀 На фото - світлина приблизно тих днів. Лежали на полі за Неграшами, дивилися, чи не підходять російські окупанти з Мотижина.Як добре, що зараз ті бої під самим Києвом здаються чимось з царини фантастики. Столиця вистояла, вистоїть і вся Україна.https://t.me/olvoitko

​​Армія Муравйова-Єгорова знищена до ноги під Києвом, так і не змогла взяти його, була змушена рятуватися втечею через російський кордон.Будьонний розбитий під Крутами, залишки більшовиків відступили за Чернігів, втрати колосальні, для відновлення наступального потенціалу потрібна нова мобілізація по всій території колишньої імперії.Троцький їздить по царських каторгах, намагається набрати з в‘язнів нові штурмові дивізії. В‘язні йдуть вкрай неохоче, ширяться чутки про українських воїнів-гайдамаків, які самі не здаються і не беруть в полон.100 років тому у наших предків цього не вийшло. Тому вони пережили Голодомор, концтабори, і дуже довго були змушені доводити саме право на життя для себе.Зараз ми вже багато з цього змогли зробити. Але без остаточної Перемоги, наші подвиги стануть лише сухими згадками на вицвілих сторінках підручників.Досить уже, щоби писали про нас.Настав час писати самим.Ми густо занурили перо в кров історії.Весь світ спостерігає, якою буде нова, наша, українська, глава.https://t.me/olvoitko

​​На початку 2022-го ніхто в світі не вважав нас життєздатною країною, що відбулася.Росія на повному серйозі готувалася захопити нас за 2-3 дні. Захід не давав зброї і грошей. Який сенс, якщо це мало би швидко потрапити до рук стратегічного супротивника.В кінці 2022-го «The Economist» називає нас країною року. Захід усе збільшує перелік та кількість новітніх озброєнь, посилює фінансову підтримку. Росія просить переговорів й гарячково шукає методи, як затягнути війну, не програти нам її вже в найближчій перспективі.Жахливий рік, через призму всього того, що орда принесла на нашу землю. Чудовий рік, з огляду на те, як ми все це витримали, яку даємо відсіч величезному надпотужному ворогу і як розвиваємося навіть у таких умовах.Нам можна завдати ще багато втрат і руйнувань, але нас уже не перемогти. Питання нашої Перемоги - лише питання часу, хай цим часом буде рік 2023-ій.Під цей пост знайшов у себе архівне відео, як у серпні кошмарили російські спшки перед початком контрнаступу на правобережжі Херсонщини, щоб у день Х усе відбулося якнайнеочікуваніше для орди. Була складна мета, було багато поту, крові і роботи, мало хто зі сторонніх вірив у строки і кінцевий результат, але результату було досягнуто з випередженням графіку 🙂.Зі схожим відчуттям дивлюся в наступний рік.Будемо робити, що маємо, й повинно вийти добре.

Сьогодні сталися дві визначні події.Україна змогла завдати удару по кількох аеродромах російської стратегічної авіації, що вважалися повністю недосяжними для наявних сил та засобів ЗСУ.Орда ж не спромоглася ефективно уразити нашу інфраструктуру відразу кількома видами ракет, які вона вважає своєю грізною зброєю. Надзвичайно великий їхній відсоток був перехоплений різними системами ППО.І перша, і друга події - далеко не випадковості, а результат закономірних тривалих процесів. Деталізувати не будемо, особливо, щодо української армії, хай ворог з кожним днем отримує побільше сюрпризів 🙂Від цих подій маємо і дуже важливе стратегічне повідомлення для суспільства.Коли український солдат в окопі відбиває чергову люту навалу російських окупантів, коли український цивільний працює без світла, води, газу, щоби тримати на плаву економіку - вони впевнені, десь готуються резерви, триває опанування новими видами озброєнь, складаються чергові несподівані плани контрнаступу. Тобто, активно йде процес вирішення тактичних і стратегічних проблем цієї війни й, з часом, вони вирішуються.Хто займався командними видами спорту, знає, наскільки важливою є впевненість одне в одному. Тоді можна вкладати всі сили у відбор м‘яча, коли знаєш, що твій партнер заб‘є. Або будувати атаку більш якісно, якщо знаєш - партнер підстрахує. Такі команди виграють, а в яких між гравцями панує недовіра - дезорганізовуються і впадають у хаос.Зараз вся Україна - це одна мегавелика команда. Вже в перші дні війни довіра всередині суспільства була дивовижно високою. І з кожним подоланим негараздом, з кожною перемогою все зростає.Ось і тут, російська орда думала пересварити нас усередині, зруйнувавши інфраструктуру. Але лише ще більше згуртувала в процесі.На жаль, це випробування не останнє. Але ми й далі, всі разом, кожен на своєму місці, плечем до плеча проходитимемо їх гідно.І так само, всі разом, одного дня відсвяткуємо омріяну Перемогу 😉https://t.me/olvoitko