Поки їду до косметолога мені прийшла ідея зробити собі челендж 100 днів щоденника самопрограммування. Я його вела 5 місяців поспіль, і вже декілька місяців майже не веду.що це таке, розповідала тут зараз собі придумала новий формат. закритий телеграм канал, в якому не просто буду писати, але й ще додавати картинки. Сам щоденник буду вести від руки та фотографувати в цей канал. Коли лінь буде писати - просто робити нотатки.З чого таке бажання?

Так устроен наш мозок, що фокусуватися на тому, чого немає - легше, ніж на тому що є. А коли ми фокусуємося на нестачі, дуже важко помічати прекрасне життя яке ми живемо та мріяти про щось більше. Я сьогодні живу тим життям, про яке мріяла 5 років тому: щаслива сімʼя, я займаюсь чим хочу, їзжу тільки на таксі чи возить чоловік, ходжу до найкращої косметологічної клініки в місті, гуляю з подругами, обожнюю дитину, та якісно проводжу час з нею. Піклуюся про своє здоров’я, планую подорожі до рідних. Але все це меркне, перед тим, що я хочу : подорож в Японію, свій бренд чогось, визначитись де жити, другу дитину, вставити імплант зуба (хочу ще на вчора, а треба чекати пів року 🫠). І все в цьому дусі. І знаю, що я не одна така. Коли мрії на майбутнє, роблять сьогодення не таке яскравим яким воно насправді є. І часто буває так, що навіть мріяти про щось більше - страшно. А страшно через те, що є багато не впевненості що це ніколи не здійсниться, тож навіщо навіть намагатися.Так і живимо без мрій на майбутнє, та в тотальному незадоволенні своїм «сьогоднішнім».

І саме щоденник допомагає фокусуватися на тому, що вже класно, мріяти масштабно та робити цільові дії до своєї мрії. Підійму своє залізо, та запишу нове відео на цю тему.