Поки їду до косметолога мені прийшла ідея зробити собі челендж 100 днів щоденника самопрограммування. Я його вела 5 місяців поспіль, і вже декілька місяців майже не веду.що це таке, розповідала тут зараз собі придумала новий формат. закритий телеграм канал, в якому не просто буду писати, але й ще додавати картинки. Сам щоденник буду вести від руки та фотографувати в цей канал. Коли лінь буде писати - просто робити нотатки.З чого таке бажання?Так устроен наш мозок, що фокусуватися на тому, чого немає - легше, ніж на тому що є. А коли ми фокусуємося на нестачі, дуже важко помічати прекрасне життя яке ми живемо та мріяти про щось більше.Я сьогодні живу тим життям, про яке мріяла 5 років тому: щаслива сімʼя, я займаюсь чим хочу, їзжу тільки на таксі чи возить чоловік, ходжу до найкращої косметологічної клініки в місті, гуляю з подругами, обожнюю дитину, та якісно проводжу час з нею. Піклуюся про своє здоров’я, планую подорожі до рідних. Але все це меркне, перед тим, що я хочу : подорож в Японію, свій бренд чогось, визначитись де жити, другу дитину, вставити імплант зуба (хочу ще на вчора, а треба чекати пів року 🫠). І все в цьому дусі.І знаю, що я не одна така. Коли мрії на майбутнє, роблять сьогодення не таке яскравим яким воно насправді є. І часто буває так, що навіть мріяти про щось більше - страшно. А страшно через те, що є багато не впевненості що це ніколи не здійсниться, тож навіщо навіть намагатися.Так і живимо без мрій на майбутнє, та в тотальному незадоволенні своїм «сьогоднішнім».І саме щоденник допомагає фокусуватися на тому, що вже класно, мріяти масштабно та робити цільові дії до своєї мрії. Підійму своє залізо, та запишу нове відео на цю тему.