Мені здається, що вирішення питання польсько-українських відносин можливе на ґрунті майбутнього, а не минулого. І тут ми зараз можемо обрати. Майбутнє як розвиток і створення у Східній Європі нового центру сили на основі Польщі та України. Чи майбутнє як боротьба за минуле, де ми будемо безкінечно звинувачувати одне одного в усіх гріхах. М'яч дуже сильно на польській стороні. Вони використовують цю карту і намагаються звести наше спільне майбутнє до розмов про минуле. А я б говорив про майбутнє. Про швидкісну залізницю між Києвом та Варшавою. Про створення спільних університетів, музеїв, шкіл. Про запуск спільних великих проєктів, таких як Євро-2012. Про створення військового союзу. Давайте будувати, а не доводити одне одному, хто кого більше вбив. Минуле дійсно трагічне. Але в нас немає іншого виходу, ніж пам'ятати — і жити далі. Бо ми так дограємося і врешті станемо одне одному ворогами. Почнемо з УПА, а закінчимо Богданом Хмельницьким і реєстровим козацтвом. Минуле не змінити. Майбутнє — ще можна.