Оксана БІЛОЗІР

9 грудня позначено у календарі, як Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду, вшанування їхньої людської гідності і попередження цих злочинів. На жаль, світ сучасної демократії більше схильний до «вшанування», «висловлення стурбованості» та «закликів до пошуку миру», ніж до реальної протидії злочинним режимам, причетним до злочинів, що відповідно до міжнародного права визнаються геноцидом. Замість жорсткого та однозначного засудження, переслідування всіх причетних до злочинів, демократичний світ дуже повільно відкривав для себе та усвідомлював Голодомор в Україні 1932-1933 років – прямий геноцид української нації. Як наслідок, маємо сьогодні жахливу війну в центрі Європи, що вже забрала сотні тисяч життів, а мільйони змусила залишити власні домівки. Тільки принципова позиція з викорінення причин, «кореню зла», підкріплена реальними кроками, з притягнення до відповідальності злочинців, може стати на заваді новим злочинам проти людяності. Бо коли цивілізація сумнівається у виборі між комфортом (щедро підтримуваним злочинними російськими грошима) та правдою, то зрештою вона може не тільки втратити комфорт, а й припинити своє існування. Не може бути жодних компромісів зі злочинцями!

Ми започаткували Жіночий молитовний сніданок напередодні повномасштабної агресії рф. Мабуть, серцем відчували, що попереду важкі часи, що нам, жінкам, слід збиратися разом, щоб підтримувати одна одну. Надихатися, попри всі негаразди, спільною молитвою та Словом Божим, говорити про хороше, світле, радісне. Ділитися тим, як дбати про своїх дітей, бути мотиваторами для своїх чоловіків, адже під час війни її тягар багато в чому ліг на жінку: дружину, маму… Наш перший Жіночий молитовний сніданок мав назву "Сім'я – колиска божої любові". Ми хотіли поділитися тим, як українці виживали та проходили випробування, як берегли свої сім'ї, передавали з покоління в покоління нашу віру, цінності, традиції 💛💙Наш цьогорічний молитовний сніданок також буде по-своєму особливий. Ми дуже потребуємо "духовної їжі", адже під кінець третього року війни маємо величезну втому, виснаження, подеколи зневіру. Тому, запрошую всіх, хто має таку можливість, долучатися фізично, або ж духовно.🎙 Про ідею створення Національного молитовного сніданку та Жіночого молитовного сніданку, вплив молитви на всі аспекти життя людини та суспільства говорили на радіо "Еммануїл". https://www.youtube.com/live/A1DRBRdBSq0

Прийнято вважати, що ХХ століття було найстрашнішим для українців: ми склали найбільшу жертву за час своєї історії, переживши страшний фізичний і духовний геноцид!Тіні мільйонів, які загинули від примусового Голодомору 1932-1933 років, визнаного Парламентською асамблеєю Ради Європи та багатьма державами Світу геноцидом українського народу, і сьогодні стукають у наші серця. Їх ніхто не судив, їх ніхто не реабілітує, їх ніхто, окрім нас з вами, не воскресить у пам’яті нащадків та у пам’яті світової спільноти.Але нічого не буває даремним перед Богом. І кожне дорогоцінне Життя, яке відійшло у священну землю, було посіяне, як сім’я, аби заколосилося життя нового покоління у вільній і квітучій Україні! І ми з вами не маємо права цього забути!Адже знову, вже у ХХІ сторіччі, нове постімперське, постгеноцидне покоління молодих українців, проходить своє найбільше, найстрашніше випробування – щоб стати Вершниками Долі та завершити Перемогою виснажливу багатовікову боротьбу за Справедливість!Українці та Україна змогли об’єднати Світ навколо своєї жертовності, мужності та героїзму, щоб зі спільною Молитвою на вустах стати Воїнами Світла і Добра, уособленням боротьби Світла і Темряви, Тиранії та Свободи!Складена Жертва – безцінна! Ми повинні це пам’ятати, закарбувавши слова подяки у наших серцях, щоб силою свого власного Воскресіння вийти на дорогу примирення з Богом – дорогу повноти ЖИТТЯ! І буде так!Слава Україні!Героям Слава!З нами Бог, за нами Україна! 💛💙

Українські захисниці заслуговують найвищої поваги та уваги!Спілкуючись з жінками-військовослужбовцями, ще під час поїздок на Схід України в часи АТО, неодноразово отримувала від них нарікання на неврахування їх базових потреб під час військової служби. Тоді, як народний депутат України, а пізніше як волонтер, постійно порушувала це питання у різних "високих" кабінетах. Дуже непросто було донести, здавалось би прості речі, до відповідальних чиновників, особливо військових. Та зрештою, завдяки постійному тиску, питання "зрушило" з місця. Зміни, хоч і не так швидко, як хотілося б, відбуваються. Ще один крок у цьому напрямку – затверджений 29 жовтня Кабінетом Міністрів України “Порядок речового, медичного, психологічного та соціального забезпечення військовослужбовців з урахуванням потреб жінок і чоловіків”, відповідно до якого:✅ у силах безпеки та оборони організовується забезпечення військовослужбовців-жінок засобами особистої гігієни, форменим одягом/одностроєм, спорядженням, засобами індивідуального захисту відповідно до антропометричних даних та фізіологічних особливостей згідно із встановленими нормами. У разі неотримання речового майна, здійснюється грошова компенсація його вартості; ✅ закріплюються особливості психологічної підтримки та допомоги військовослужбовцям, які зазнали впливу стрес-факторів в екстремальних (бойових) умовах, або постраждали від сексуальних домагань; ✅ передбачається запровадження надання спеціалізованої медичної допомоги, включаючи гінекологічне, мамологічне обстеження та лікування для військовослужбовців-жінок.Зрозуміло, що задекларовані зміни не відбудуться одномоментно, на їх впровадження потрібен час і фінансування. Та головне, що це питання перейшло в площину офіційної позиції держави, а отже їх виконання стане обов'язком кожного командира, чи начальника. Дякую усім, з ким я починала цю справу, дякую усім причетним до позитивних змін. Особлива подяка – нашим захисницям та захисникам! Слава Україні! 💛💙

Сьогодні особливий день.День нашої національної ідентичності.День української писемності та мови. З давніх-давен мова служила підтвердженням приналежності до свого роду, свого народу. Завдяки мові розпізнавали «своїх» та «чужих». Мова допомагала порозумітися, щоб спільно працювати, навчати, кохати, виховувати дітей, захищатися від ворога. І сьогодні наша українська мова – це більше, ніж засіб спілкування. Це наша зброя, наш щит і символ нашої незламності. Вона об’єднує, навіть коли нас розділяють тисячі кілометрів. Вона допомагає зберігати пам’ять про наших героїв, нагадує про свободу та дає сили триматися у найскладніші часи. Наша рідна, українська мова, дуже м’яка, мелодійна. Вона красиво звучить, де б не лунала: на кухні, в бомбосховищі, волонтерському центрі, чи на фронті, в окопі, де наші воїни захищають не тільки рідну землю, а й право говорити, думати та мріяти українською.Бережімо, й плекаймо нашу мову. Бо вона – наше коріння, наша сила та наш ключ до майбутньої перемоги! Слава Україні! 💛💙

Цей світ наповнений символами, що відображають певні події, рухи, інституції, або ж особистостей, які суттєво вплинули на розвиток людства, чи стали прокляттям для своєї епохи, держави, народу. Для української нації, яка пережила трагедію Голодомору 1932-1933 років, нещодавно визнаного ПАРЄ геноцидом українського народу, одним із таких символів став хліб.Незадовго до чергової річниці Голодомору, в переддень відзначення дня заснування ООН, на яку світ, що пережив жахливу війну, покладав великі надії, очільник цієї організації, приймає хліб з рук представників держави, яка розпочала нову жорстоку війну в центрі Європи, грубо знехтувала ключовими принципами та статутом ООН. Держави, на керівника якої Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт та солдати якої щодня вчиняють жахливі злочини, вбиваючи беззахисних цивільних і військовополонених, стираючи з лиця землі цілі міста та обстрілюючи ракетами кораблі з хлібом. Цей символічний вчинок напевне не потребує додаткових коментарів ...

Чи зможе Міністерство єдності повернути українців додому?Під час свого туру мала можливість спілкуватися з багатьма українцями, які покинули Батьківщину, рятуючись від війни. Кожна така розмова – це окрема історія, часто дуже сумна, адже багато хто покинув Україну тільки з дітьми та документами, залишивши нажите роками тяжкої праці. Хтось має куди й хоче повернутися, комусь повертатися просто нікуди, а хтось і має куди, і хотів би повернутися, але не розуміє, як і коли закінчиться війна, і якою буде післявоєнна Україна.Як повідомила сьогодні голова Східної Європи Фонду народонаселення ООН Флоренс Бауер, населення України скоротилося на 10 мільйонів, або приблизно на чверть, з початку повномасштабного російського вторгнення. Це трагедія і величезний виклик для України. Виклик, який потребує негайної реакції від влади. І просто створенням ще одного міністерства, як це сьогодні обговорюється у високих кабінетах, справу не вирішити. Який би орган влади не було створено - “Міністерство єдності”, чи “Міністерство демографії та діаспори України” (є різні варіанти назви та функціоналу), з “печерських пагорбів” буде складно розгледіти проблеми, які сьогодні гостро стоять перед нашими громадянами на чужині. Чи потрібен Україні окремий державний орган, який опікуватиметься українцями за кордоном? Так, безперечно!Я давно на цьому наполягала і пояснювала чому. Але ключовий функціонал і потенціал цього органу має бути зосереджений у країнах перебування наших громадян, а не в Україні. Проблеми (а їх дуже багато) потрібно вирішувати на місцях, починаючи від забезпечення українських дітей, які перебувають за кордоном, шкільними підручниками та можливістю долучитися до освіти онлайн, щоб отримати український атестат й завершуючи створенням умов для повернення додому, що включатиме питання житла, достойно оплачуваної роботи, відновлення й створення нової соціальної інфраструктури (дитячі садочки, творчі та спортивні школи, стадіони, спортивні майданчики та ін.).Такий підхід можна реалізувати у форматі установи “Український дім”, яка буде представлена у кожній країні, де є велика українська спільнота та допомагатиме українським громадянам й опікуватиметься їх проблемами.Правовий статус “Українського дому” має бути визначений на рівні закону, але це має бути гнучка, “польова”, дієздатна структура, а не черговий державний бюрократичний монстр

Е-посвідчення ветерана – закон ухвалено Верховна Рада України ухвалила законопроект №11376. Після підписання його Президентом та набрання чинності, е-посвідчення ветерана матиме таку ж юридичну силу, як і друковане посвідчення та діятиме на всій території України для підтвердження відповідного статусу, отримання пільг, гарантій та компенсацій (на сьогодні таким документом є паперове посвідчення і лише після його отримання, за бажанням ветерана, може бути сформоване електронне посвідчення).Електронне посвідчення ветерана (е-посвідчення ветерана) — документ, що підтверджує статус осіб, зазначених у статтях 6 - 10-1, 16-1 Закону України Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» /див.: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/3551-12/ Е-посвідчення формується автоматично, після встановлення статусу, у формі електронного відображення інформації, що містить відомості про особу, разом з унікальним електронним ідентифікатором (QR-кодом, штрих-кодом, цифровим кодом), який забезпечує перехід за посиланням на відповідний підтверджувальний запис в Реєстрі. Невід’ємною частиною е-посвідчення ветерана є відцифрований образ обличчя, що міститься в Реєстрі або відображається в е-паспорті/е-паспорті для виїзду за кордон, за згодою особи.Е-посвідчення ветерана формується безоплатно на ім’я особи, якій встановлено статус із застосуванням засобів Реєстру.Е-посвідчення ветерана пред’являється особою, якій воно видане без вимог до додаткового пред’явлення посвідчення.Е-посвідчення ветерана формується засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема через його мобільний застосунок.Для формування е-посвідчення ветерана використовуються відомості, передані до Єдиного державного вебпорталу електронних послуг відповідно до вимог законодавства з Реєстру та інформаційних (автоматизованих), інформаційно-комунікаційних, електронних комунікаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, держателями (адміністраторами) яких є органи державної влади та органи місцевого самоврядування.Особам, зазначеним у статтях 6 - 10-1, 16-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» /див.: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/3551-12/, видаються нагрудні знаки та за бажанням друковане посвідчення ветерана. Е-посвідчення ветерана та посвідчення ветерана мають однакову юридичну силу та використовується на території України для підтвердження відповідного статусу, отримання пільг, гарантій та компенсацій.

Творчість як зброя і міст єднання 2 жовтня, в UA HUB – серці українського життя у Варшаві, провела зустріч з переселенцями, які вимушено покинули рідні домівки через повномасштабну війну. Це були переважно жінки з дітьми. Тут, в UA HUB, відчувається пульс України, тут українці обʼєднуються, щоб підтримувати один одного та боротися за спільну перемогу. Ця зустріч була особливо важливою саме зараз, коли ми всі відчуваємо на собі тягар війни. Я поділилася своїм баченням ролі української культури сьогодні і наголосила на тому, що творчість – це не розкіш, а необхідність. Це зброя, яка допомагає нам долати труднощі, підтримувати один одного, дає надію. Це міст, який єднає нас, незалежно від того, де ми зараз перебуваємо.Також наголосила на тому, що кожен українець – це потужний рупор в тій точці світу, в якій він зараз знаходиться. Маємо робити все, що в наших силах, кожен на своєму місці, щоб голос України лунав скрізь, а світ бачив нашу силу, нашу стійкість, нашу непохитну віру в Перемогу💛💙

Сьогодні День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави. День пам’яті людей-героїв з персональними історіями і видатними подвигами!Цей день встановлено для увічнення героїзму військовослужбовців і добровольців, котрі віддали життя за свою Батьківщину...Згадуючи героїчний супротив полеглих побратимів, їхню жертовність в ім’я майбутнього своєї Землі, правди і справедливості, пам’ятаймо також і про те, яким тернистим був шлях нашого народу до омріяної свободи, скільки поколінь борців за волю полягли в нерівних боях.Ми є п'яте покоління!А чотири покоління до нас виборювали нашу свободу, нашу незалежність. І кожен сантиметр української землі від Сходу до Заходу, від Півдня до Півночі - скроплений кров'ю багатьох поколінь, які прагнули мати свою державу. І сьогодні, нам українцям, п'ятому поколінню випала місійна доля, нарешті завершити російсько-українську війну ПЕРЕМОГОЮ України та українського народу!Українці - сильна нація, загартована кількасотлітньою боротьбою. Пам’ять про наше героїчне далеке й близьке минуле є важливим елементом національної свідомості, бо вона об’єднує і мобілізує українців, а також є постійним стрес-фактором для тих, у кого душі засмічені ворожою пропагандою..Вічна пам’ять загиблим захисникам та захисницям!🕯#ЧорнаКвітка