Ми продовжуємо нашу духовну місію теренами зраненої, але нескореної України – зібралися разом у Василькові, щоб об’єднатися у щирій молитві, надихнути та підтримати одне одного в цей непростий час.Сьогодні, 29 червня, тут відбулася справді особлива, світла подія – Васильківська громада доєдналася до великої світової традиції молитовних сніданків.Завдяки ініціативі Ради Християнських Церков та під чуйним патронатом міського голови Василькова Наталії Баласинович, у залі зібралася єдина духовна родина. Наші мужні військові, капелани, священнослужителі різних конфесій, волонтери, меценати та місцева влада – усі відклали те, що може роз’єднувати, заради того, що робить нас сильнішими. Бо сьогодні ми гостро усвідомлюємо: молитва – це наш невидимий щит і невичерпне джерело надлюдської сили.Для мене кожен новий молитовний сніданок – це радість та можливість пригадати, як зароджувався рух молитовних сніданків в Україні і як сьогодні ця традиція укорінюється по всьому українському краю.Напевне, найбільше мою душу торкнула мить, коли ми піднесли спільну молитву за українську матір та батьківське благословення. З піснею «Любов починається з мами і тата» ми ще раз нагадали одне одному про силу материнства та батьківства, про силу духу, яка закладається в родині, без якої неможлива сильна і справедлива держава.І саме в ці хвилини ми низько схилили голови, згадуючи тих синів і доньок, які вже ніколи не переступлять батьківський поріг. Безмежна вдячність і доземний уклін кожній матері та кожному батькові, які виховали справжніх Героїв, що віддали своє життя за нашу свободу. Ваш біль – це наш спільний біль, а подвиг ваших дітей – наша вічна пам'ять.Наша окрема молитва сьогодні – за воїнів, хто щомиті ризикує своїм життям і здоров’ям заради життя і свободи кожного з нас. Низький уклін нашим захисникам. Дивитися в очі ветерану Ярославу Пономаренку, який пройшов пекло полону і зберіг залізну стійкість, слухати Героя України Артема Шарка – це фізично відчувати, якою ціною дається наша свобода. Ваша мужність – це наш щит!Щиро дякую кожному пастору, отцю, організаторам та меценату Артему Мазепі за цей неймовірний простір братерської любові.А фінальним акордом нашого молитовного служіння, перед тим як уся зала єдиним голосом та серцем промовила «Отче наш», стала композиція «Величальна Господу»! Ми єдиними вустами прославили Творця, просячи в Нього миру та захисту для нашої землі.Коли ми разом із Богом – ми непереможні! Нехай Господь рясно благословить Васильківську громаду та всю нашу рідну Україну!