На фоні скандалів останніх днів дещо загубилися в інформаційному просторі новини з Німеччини, що мають важливий вплив на становище українських біженців. Мова про заяву канцлера Фрідріха Мерца щодо українських молодих чоловіків та зміни щодо виплати допомоги, відповідно до яких українці, які прибули до країни після 1 квітня 2025 року, отримуватимуть суттєво менші виплати, прирівнюючись до шукачів притулку, а не до громадян, що отримують тимчасовий захист.Це ще один, дуже чіткий, негативний сигнал для нас. Так, ми безмежно вдячні нашим партнерам за неймовірну підтримку, яку вони надали мільйонам наших людей. Але ми повинні усвідомлювати, що кожна країна має свої внутрішні проблеми, свій бюджет, своїх виборців і свої пріоритети, на яких вона зрештою змушена зосередитися.Ми бачимо схожі тенденції і в інших країнах. Візьмімо, наприклад, Польщу. Попри неодноразове визнання на високому рівні, що українці мають потужний позитивний вплив на економіку, у суспільстві, на жаль, накопичується втома, яка подекуди переростає у відверте роздратування.До цього додаються і глобальні тренди, про які ми теж маємо думати. Кожна країна ЄС буде змушена в першу чергу дбати про своїх громадян в умовах, коли той же штучний інтелект (ШІ) неминуче вдарить по ринку праці, особливо у сфері, де не потрібна висока кваліфікація. І це прямий виклик для багатьох наших людей за кордоном.І це черговий дзвінок, який нагадує: час думати про те, як повернути своїх людей додому.Я не раз піднімала це питання. Поки наші партнери планують завершення програм тимчасового захисту, що ми робимо для того, аби нашим людям було куди і до чого повертатися? Ми маємо боротися за повернення після війни кожного українця. І ця боротьба має починатися зі створення реальних, привабливих умов на Батьківщині – Національної програми повернення українців