А ви знали, що Марк Аврелій вірив в свою божественність? Угу, цей «скромняга» свідомо живив культ імені себе у провінціях.Це я сьогодні читала лекцію «Шлях до обожнення» (якийсь у мене цикл виходить про це) і трохи не договорила. Буде тут) Римська ідеологія передбачала, що Iupiter Optimus Maximus (Юпітер себто) керує Всесвітом, а імператор керує Землею за мандатом Юпітера, тобто він «земний Юпітер»»(Iupiter terrestris). Cultus Augusti – це ціла система культових почестей імператору (жертви, храми, свята, присяги «генію» імператора) означала публічну лояльність через релігійні форми.Ми звикли до чіткого розрізнення: ось киця, ось Ксюша, ось богиня Гера - три різні субстанції, які не можуть перетікати одна в одну. Але це дуже осучаснене сприйняття. Раніше (принаймні в Античності) божественність сприймалась як спектр, адже «бог» - це концепт на позначення чогось, що має максимальну владу і може впливати на долю, даруючи захист і блага. Якщо це ти (чи з твого оточення - ти найближчий до цього) - ну й супер, значить ти бог. З римським імператором те саме: він має абсолютну владу над життям підданих, дарує мир імперії і годує народ, тобто функційно він діє як Юпітер. Отже імператору належить статус «бога» у соціальній ієрархії. Саме з цих позицій Марк Аврелій дуже полюбляв приймати божественні почесті як необхідний інструмент управління імперією. У Римі він не міг повноцінно хизуватись божественністю, адже для римлян імператор - «перший серед громадян» (princeps), а не бог. Але в провінціях чи приватній сфері він міг бути богом. І таки був!За правління Марка Аврелія було створено кілька офіційних іконографічних типів його портретів, які масово розсилалися в провінції. А вже на їх основі місцеві майстри в Галлії, Азії чи Африці робили копії з мармуру або бронзи для місцевих форумів, базилік та храмів. Приклад бачите на картинці - золоте погруддя в натуральну величину.Отакі скромні стоїки, отакі боги.