Арвідас Шльоґеріс (Arvydas Šliogeris, 1944–2019) — одна з найрадикальніших постатей сучасної литовської філософії. Його мислення формується на перетині феноменології, грецької метафізики та послідовної критики логосоцентричної культури Заходу. За життя Арвідас Шльоґеріс написав понад два десятки філософських книг, у яких системно розгортав теми німоти світу, Ніщо, межі мислення, статусу речі та насильства мови. Серед ключових праць — "Niekis ir Esmas" ("Ніщо і Є"), тексти про річ, буття і світ, а також есеїстичні й афористичні книги, Одна з найцікавіших його робіт - це фундаментальна праця майже на 900 ст. "Transcendencijos tyla: pamatiniai filosofijos klausimai" ("Тиша трансценденції: фундаментальні питання філософії"), де тиша постає не як мотив чи метафора, а як гранична умова самої філософії — межа, на якій мислення змушене зупинятися перед річчю і визнавати власну невсемогутність.Для Арвідаса Шльоґеріса тиша не є акустичним феноменом чи внутрішнім станом суб’єкта. Вона означає фундаментальний спосіб буття речі, що передує мові, смислу й символу. Вихідним є радикальне твердження: світ мовчить. Речі не містять повідомлень і не очікують інтерпретації; мовлення виникає не в них, а в людині — як форма накладання логосу на те, що за своєю природою є німим. У цьому сенсі тиша є не браком смислу, а опором будь-якій смисловій експансії.Тиша позначає момент, у якому річ ще не перетворена на знак. Мова неминуче узагальнює і заміщує одиничне, тому між мовою і річчю існує непримиренна асиметрія: мова не відкриває річ, а підмінює її власною конструкцією. Лише в режимі тиші річ може залишатися собою, не будучи захопленою поняттям.Звідси випливає онтологічний і етичний вимір тиші. Вона означає межу втручання мислення і здатність утриматися від говоріння там, де говоріння стає формою привласнення й руйнування. Назвати — означає підпорядкувати; символізувати — замінити річ інтерпретацією. Тиша є не містичною практикою, а суворою філософською дисципліною стриманості.Особливо радикально Арвідас Шльоґеріс критикує релігійне мовлення та богослів’я, розглядаючи їх як одні з найжахливіших технік знищення тиші. Наповнюючи мовчазний світ іменами, сенсами й трансцендентними поясненнями, вони перетворюють його на текст і тим самим ліквідовують німоту речі.Водночас тиша у філософії Арвідаса Шльоґеріса не є ані негативним богослів’ям, ані формою апофатичного знання. Вона нічого не відкриває і нічого не обіцяє. Її сенс полягає у збереженні можливості зустрічі з річчю без посередництва смислу — зустрічі без відповіді, без гарантії, але максимально чесної.Було б чудо, якщо хтось із підписників знає литовську мову, щоб перекласти його роботу "Transcendencijos tyla", бо вона справді вартує українського перекладу.