Ремовська Дайджест

👩‍💻 Не йдуть із голови дві ганебні новини з Угорщини та Грузії. Отож, Угорщина. Радник прем'єр-міністра Орбана Балаж Орбан заявив, що Угорщина у 1956 році не стала б вести оборонну війну за прикладом України, оскільки це "безвідповідально".Нагадаю, в 1956 році радянська влада придушила повстання угорців проти комуністичної влади Угорщини. Ось тут можна подивитися детальніше про це. Орбан, котрий Балаж, уже заявив, що його слова перекрутили. Але за посиланням вище ви можете почитати детальніше, що він сказав, і самі зробити висновки.Грузія. Керівна - і вже мабуть можна казати, що відверто проросійська - партія Грузії "Грузинська мрія" розмістила на своїх передвиборчих рекламних банерах фотографії руйнувань в Україні внаслідок війни. Грузинський прем'єр Кобахідзе так прокоментував ці банери: "Ми уникнули цього для нашої країни". Нагадаю, однак, що частина території Грузії де факто окупована Росією. Кобахідзе мовчить, що ціною нинішнього "миру" в Грузії є, очевидно, її залежність від Росії. Та ухвалення рішень, які подекуди є копією того, що за останнє десятиріччя наухвалювали в Росії проти громадянського суспільства. Угорщина - член ЄС і НАТО. І те, що з нею відбувається в останні роки (не будемо заглиблюватися у внутрішні процеси, візьмімо просто поверхнево риторику Орбана на підтримку автократій у Росії та Ірані) - це курс у якомусь геть зворотньому напрямку. Грузія - країна, яка пережила російське вторгнення й окупацію частини її території. Тепер її чинний уряд каже про намір "вибачитися" за війну 2008 року. А ЄС ставить на паузу процес євроінтеграції Грузії, бо та ухвалила під російську копірку "закон про іноагентів".Ціна, яку Україна платить за розрив зв'язків із Росією, дуже висока. Немає нічого дорожчого за життя українців, втрачені у цій війні. Водночас такі історії з країн, які - так чи інакше - потрапили в залежність від Росії, повертають нас до витоків того, за що (і проти чого, перш за все) Україна веде боротьбу з кінця 2013 року. І якщо ця боротьба зазнає поразки, то чекатиме на нас щось значно гірше, ніж настало в Грузії.

🏘 Село Циркуни на північ від Харкова вирішило назвати площу на честь колишнього британського прем'єра Бориса Джонсона. Історію Циркунів і їхньої ініціативи розповідає британське видання The Times. Журналісти нагадують, що хоч у Британії в Джонсона репутація вкрай неоднозначна (з огляду на скандали, в які він потрапляв, коли обіймав посаду прем'єра), в Україні до нього ставляться добре. Джонсон був першим західним лідером, який приїхав до Києва на початку повномасштабної війни (у квітні 2022). Крім того, британський уряд під його керівництвом тоді був піонером в наданні України летальної зброї. "Я думав, він збожеволів, коли мова йшла про Brexit. Але він став для нас справжньою опорою", - каже The Times заступник сільського голови Ігор Кузьменко.Циркуни - село під Харковом, яке в 2022 році понад 2 місяці було окуповане росіянами. (Детальніше про нього можете почитати в матеріалі колег із Суспільне Харків.) Поки що на місці майбутньої площі пустка, але в рамках відновлення цього населеного пункту її планують облагородити і перетворити на площу Бориса Джонсона. Найсимпатичніше в цій історії, що Джонсон нещодавно записав відеозвернення до громади Циркунів. Він висловив захоплення їхньою мужністю та пообіцяв приїхати в гості, коли це буде можливо. Звістку про те, що є така ініціатива, передали Джонсону самі циркунівці. В селі працює британська благодійна організація, через яку заступник сільського голови Кузьменко спробував вийти на колишнього британського прем'єра. Йому це вдалося.

🎙"Якщо уявити більш масштабну війну – у випадку, якщо Україна, не дай Боже, зазнає поразки, – то це буде інша Росія. У неї буде інший обсяг ресурсів і інше географічне положення. І ми будемо вже не в такій ситуації, як зараз, коли українці стримують Росію. Ми опинимося в іншій ситуації, в якій ми зіткнемося з набагато сильнішою і набагато впевненішою Росією", – каже Тімоті Снайдер, американський історик, професор Єльського університету. "Що стосується стримування цієї ширшої війни, то рівняння дуже просте. Захід має зробити все можливе, щоб Україна перемогла. Саме “перемогла” – тому що як не крути, хтось цю війну виграє, а хтось – програє", – наголошує він. Я б дуже хотіла, щоб це інтерв'ю було довшим і ми мали можливість обговорити більше глобальних питань. Але ми мали півгодини, тому я обрала сконцентруватися на окремих актуальних для нас безпекових питаннях.Запрошую вас при нагоді виділити ці півгодини на перегляд ⤵ВІДЕОТЕКСТЯк слушно нагадали в коментарях до інтерв'ю глядачі, у Тімоті Снайдера є курс лекцій про історію України. Ось тут є всі лекції у перекладі українською.(Я знаю, що свого часу були дискусії довкола викладення Снайдером у цих лекціях тем ОУН та УПА – не знаю, що я можу тут сказати крім того, що з великим інтересом послухала б розмову на цю тему між ним і кимось із українських істориків. Я поки що не дійшла до тих лекцій, де ця тема згадується.)Багато книг Снайдера перекладено українською, є можливість ширше ознайомитися з його поглядами і висновками. Нова – "Про свободу" – вийде у вересні, переклад українською також буде.

🙄 Я вам обіцяла тут розказати про не дуже приємну для нас статтю у The Guardian -- ще встигаю застрибнути в останній вагон, поки триває саміт НАТО у Вашингтоні. Це не зовсім стаття, а відкритий лист представників низки навчальних та аналітичних установ США, Європи й Канади, у якому ті закликали не пускати Україну в НАТО, бо:"чим ближче НАТО наближається до обіцянки, що Україна приєднається до альянсу після закінчення війни, тим більшим буде стимул для Росії продовжувати воювати та вбивати українців, щоб запобігти інтеграції України в НАТО"Загалом, на думку підписантів листа, інтеграція України з НАТО загрожує "прямою війною між НАТО і Росією або розпадом самого НАТО".Щодо підписантів листа, то ось тут Liga.net згадала про кількох із них, варто ознайомитися для кращого розуміння контексту. (Я побачила в списку Міршаймера, мені вистачило -- це професор Чиказького університету, який послідовно стоїть на тому, що це Захід винен у нападі Росії на Україну. Ось тут, наприклад, можна подивитися (по факту) дебати Міршаймера і вже тепер міністра закордонних справ Польщі Сікорського щодо російсько-української війни.) Я ж звернула увагу на інше. Цей самий лист видання Politico цитувало ще в перших числах липня. Прикро, що The Guardian здалося важливим ще раз опублікувати цей лист прямо перед самітом НАТО у Вашингтоні. Але також я вже бачила критику цього листа, тож не варто думати, що ця історія минула без відповіді. Наприклад, Філіпс О'Браєн з шотландського університету Сент-Ендрюс розібрав у своєму блозі, чому аргументи підписантів листа слабкі і місцями суперечать одне одному. І закликав ставитися до нього "з презирством, на яке цей лист заслуговує".---Учора пізно ввечері з'явилася декларація саміту НАТО у Вашингтоні. Там багато про Україну й наміри НАТО щодо її подальшої підтримки. Але головне речення, довкола його була вся інтрига (і, якщо вірити різним публікаціям напередодні, -- найбільше суперечок):"... Ми продовжуємо підтримувати її [Україну] на її незворотньому шляху до повної євроатлантичної інтеграції, включно з членством у НАТО"