Горіха Зерня

Щойно побачила ролик, у якому молоді офісні працівники Міністерства юстиції демонструють заставки на своїх телефонах. Там у них фото їхньої керівниці, міністерки Стефанішиної.Я не знаю, можливо цим колишнім студентам свого часу не розказали про гідність. Про те, що з таких ніби то дрібниць складається повага до себе, і що маленьке приниження запам'ятовується на все життя. Можливо, у них всі амбіції і все життя пов'язане з міністерством. Вони оплачують дешеве житло, погано харчуються і погано відпочивають, але з думкою про те, що два-три роки такої каторги відкриють їм двері до вищих щаблів. А там, дивись, уже їхні власні підлеглі колись ставитимуть на телефон уже їхні фото. Підлабузництво на державній службі - як токсичний газ, всюдисуще. Не сьогодні це почалося, і навіть не сто років тому. Згадайте писарів та інспекторів у п'єсах наших корифеїв. Але зараз у кожної людини є можливість зупинити це на своєму рівні, у своєму відомстві. І особливо багато у тебе таких можливостей, якщо ти міністерка юстиції. Але як бачимо, деградація особистості ніколи не відбувається секторально, вона охоплює усі сфери. Не може бути так, що тут ти живеш у квартирі за 9 мільйонів, якої нема у твоїй декларації, а тут - не розсилаєш свої фото інтернам з вимогою поставити на заставку. Імхо, моя суб'єктивна думка.

Я сьогодні отримала просто королівський подарунок - другий і третій том читацьких рецензій пані Галина Новосад.Вже не один рік пані Галина займається благородною і подвижницькою справою. Як лицар у сяючих обладунках, вона робить свій внесок у становлення цивілізованого книжкового ринку в Україні. Я не раз писала про те, що без виваженої, доброзичливої і чесної критики ми ще довго будемо кульгати на полі книговидання. Авторам життєво важливо чути відгуки читачів на свою роботу, а читачам важливо мати позитивний орієнтир, якийсь маяк, який допоможе їм зорієнтуватися у розмаїтті пропозиції. Пані Галина задає високі стандарти у жанрі читацьких рецензій, і я дуже сподіваюся, що її читатимуть і наслідуватимуть колеги. Вона виважена, об'єктивна; якщо твір чимось розчарував, докладно пояснює, якими були очікування, і у якому місці у неї не склалася "хімія" з конкретним автором. Але це трапляється вкрай рідко, у більшості випадків вона звертає увагу на привабливі сторони кожного твору. Кожен том її рецензій обростає стікерами і закладками, і я керуюся її порадами у походах книгарнями.Дуже раджу ці книги, вони інформативні самі по собі та цікаві.Пані Галино, дякую за вашу працю. Як бачите, ваші книги зайняли своє місце на улюбленій поличці.

Ну що, я вдома, після досить непростого втручання, яке зробили наші київські хірурги так, що на тілі лишилося всього кілька маленьких проколів. Вдома кондиціонер у спальні, вода у крані, електрика у кавоварці. З дитиною займаємося найприємнішою у світі справою - збираємо речі у пластовий табір і одночасно створюємо кабінет абітурієнта. Скільки вже переговорено про цей вступ - але мені головне, щоб донька запам'ятала 2025й як рік закінчення школи і вступу, рік першого курсу, перших лекцій і семінарів, перших студентських вечірок, а не як рік обстрілів. У цьому всьому, у кожній маленькій справі, у роботі всіх тих людей, які приходять на свої місця і займаються своїми посадовими обов'язками, у роботі продавців і комунальників є частина нашої справжньої стійкості. Ми розуміємо, чого домагаються росіяни. Те саме вони роблять з Харковом, Сумами, Херсоном чи Одесою. Їм потрібно зламати життя у цих містах, зробити так, щоб звідти виїхали люди. Той самий терор застосовують проти Києва. Я у ці дні думаю про лондонців, які під час другої світової пережили величезну серію щоденних бомбардувань. І потім все відновили після війни, і на кілька поколінь вперед зберегли пам'ять про той час і особливе відчуття гордості і причетності до своєї історії. Так і у нас буде, ті хто це переживуть, назавжди матимуть особливий зв'язок із Україною, Києвом, і особливе право власності, якщо так можна сказати, на це місто. Ми довіку будемо хранителями нашої землі. Потрібно тільки весь час пам'ятати про ширшу перспективу. Нам випав шанс остаточно вирватися з російської тюрми, на наших очах звершується те, про що могли тільки мріяти українці століттями. Наша власна незалежна держава відбивається від чуми.

Склала сьогодні третій іспит до магістратури, спеціалізація. Набрала 158 балів, що для мене просто прекрасний результат: я ж філолог, а обрала психологію і соціологію. Готувалася сама, було складно, але тепер собою пишаюся :) Останнім у нашу аудиторію, буквально за хвилину до початку іспиту, забіг дуже артистичний хлопчина. Такий драма квін, миттєво привертає до себе всю увагу: і йому жарко, і сорочку розстебнув до пупа, і дайте води, і відкрийте віконечко... Старий добрий студентський типаж, вони такі милі, коли їм по двадцять, дай боже до тридцяти порозумнішати. Але що мене здивувало, старша викладачка, яка наглядала за порядком, включилася у гру. Почала відповідати на кокетство, якісь там репліки, а тоді і каже: дивись, у якому ти квітнику сидиш! Маючи на увазі дівчат на сусідніх стільцях. І от тут я засмутилася. Мені здавалося, що за тих двадцять п'ять років, що я не була у вишах, щось мало змінитися. Що дівчат перестали сприймати як окрасу колективу, столу і клумби. Що такий стиль спілкування давно уже у минулому, бо я абсолютно впевнена - якби на його місці була дівчина, захекана, розпашіла, потна, ніхто б не запропонував їй "постояти поряд і помахати віялом" і не назвав би присутніх юнаків квіточками.

Зайнята цілий день пильною роботою - видаляю з друзів тих, хто "благає про репост" картинками штучного інтелекту. У всіх випадках я уявлення не маю, звідки ці люди взялися у мене у друзях, ніколи їх не читала і раніше не бачила. А що іще робити після безсонної ночі? Все одно туман у голові. Вчора звечора дивлюся на доньок і кажу: даремно я вас обох сюди зібрала. Це як всі яйця у один кошик. Дивне у нас стало почуття гумору, якесь чорне, правда? А ще у мене у стрічці багато обурень концертом Сердючки. Я їх розумію, але не всім серцем, відсторонено.Одеса під обстрілами, і у цей же час лишається курортним містом, з шиком, блиском і ванною з шампанським. Це добре чи погано? А дідько його знає. Щоб судити людей, які ходять під бомбами, треба самим сидіти під бомбами. От я з Києва у такій ситуації кажу: хай роблять що хочуть. Всі живі, нікого на концерті не розбомбило, і слава богу. Я сама тиждень тому дітей возила у Чорноморськ. Це під Одесою, зовсім близько. Пливеш така і у воду поглядаєш, чи ніхто там більше крім тебе не плаває. Наприклад, міна. Ми всі трошки не в собі. Що стосується пісень і репертуару Сердючки, то я з цією планетою взагалі не перетинаюся. Для когось сюрприз, що так багато людей слухають "всьо будєт ха-ра-шо"? Мене дивує ваше здивування, правда. Згадайте, кого у нас у президенти обрали, і з яким результатом. Я дозволяю собі подумати про це потім, після війни.

За минулу добу я проїхала 1800 км. Так, мій механік теж у шоці, особливо коли я скинула перелік помилок двигуна :) Але крім критичної інтоксикації Жаданом (а як іще не заснути за кермом у такій ситуації?), Гаррі Поттером і міс Марпл, у мене також був час на подумати. Серед іншого, я придумала, про що буде наступна книга :) А також додумалася до важливого спостереження. Довкола мене переважно самозайняті люди. У значенні самі собі шукають роботу. І всі ми постійно живемо в оточенні критики. Що б ти не зробив, завжди знайдеться хтось, хто причепиться до другорядного або зуміє знецінити."А це всі повинні знати... Уміти... Возити за собою...""А хіба кожен зможе... (Купити вашу книжку, поїхати у вашу подорож...)""А що робити бідному пенсіонеру з пенсією у тисячу гривень..." Їх так багато, цілий хор тих, які міряють ваше життя мірками умовного пенсіонера. А запитаєш такого - сам ти скільком пенсіонерам допоміг? Скільки продуктових пайків ти сам розносиш сусідам на місяць?Та про що я, у них завжди "ета другоє". Так от, про передумови успіху. Найуспішніші люди у моєму оточенні - це ті, хто заливають вуха воском і нікого не слухають. Роблять своє, сам собі вирішив, сам ризикнув, сам зробив. Вони пишуть і видають книжки - не всі на світі, а ті, які можуть. Вчать і виховують дітей - не всіх у масштабах країни, а кількох.Вивозять тварин з-під обстрілів. Знаючи, що там все одно залишиться більше, ніж вони фізично зможуть врятувати. Витягають людей з окупованої, ремонтують будинки для біженців, купують машини військовим...Щоразу вислуховуючи, що їхні зусилля - це крапля у морі. Для себе я давно визначилася, що хай для моря це лише крапля, для мене все одно цілий океан. І що краще одна маленька, але своя реальна крапля, аніж тисячі слів про те, чому інші роблять неправильно.Мені цікаво з тими, хто робить, а думка інших байдужа. Ну і на завершення. По приїзді з'ясувалося, що нашим у Справі Громад терміново потрібне пальне, щоб доставити фури допомоги на фронт. Там потреба більше 200 тис грн, горить на вчора. Я у коментарях нагадаю реквізити фонду, сьогодні всі донати підуть на логістику. Долучайтеся до тих, хто працює, це реальна нагода.

Ні, я теж про це розповім, ну бо вразило до глибини душі.Нас із Марія Воротило сьогодні зупинила поліція біля Ковеля. Прямо погналися з мигалками. Претензій у них було дві (крім того, що ми їхали о другій ночі).1. Подряпаний номерний знак ззаду.2. Перегоріла ліва фара на ближньому світлі. У зв'язку з цим мені виписали штраф за технічну несправність транспортного засобу. Їдемо ми далі з Марією похнюплені, до першої заправки. Сама лампочка у мене є - завжди вожу запас у бардачку. А от хто її вкрутить? Була надія, що на заправці хтось знайдеться з руками, але ні, всі сплять.І тут дочка каже: давай я у чата запитаю, як це робиться? Ну давай, кажу, що нам втрачати.Вона формулює запит: така то модель машини. Розпиши, як замінити лампу у лівій фарі для людей, які ніколи цього не робили. Простими словами, як для дитини.І він це зробив! На кожному етапі ми фоткали все що бачимо і скидали йому фотографії. І він говорив: сильніше притисніть от ці дві пимпочки, тягніть, не бійтеся :) А коли все вийшло, ще й похвалив :)Мені здається, винахід цієї штуки співмірний з винаходом інтернету. Дуже зручно, дуже нравицця.

Як і всі ми, читаю з онімінням історію про Назарія, яка розкручується у все більш неприглядні подробиці. Люди, будучи самі у вкрай важких обставинах, поранені, хворі, а також волонтери, які проводили збори для військових, чомусь перераховувли йому десятки і сотні (!) тисяч гривень. Як під гіпнозом, я впевнена, що зараз ніхто не зможе логічно пояснити, чому так, на який гачок їх впіймали.Моя думка така: не потрібно відповідати на прохання про гроші, які вам надсилають у приват. Тим більше від незнайомих людей або тих, кого ви знаєте тільки через соцмережі. Це як з дітьми. Ми вчимо дітей, що чужі дорослі на вулиці не повинні з ними говорити, нічого питати чи просити . Ні за яких обставин дорослий не чіпає дитину. Щось треба - звертається до інших дорослих, а не до малого. Чуєш щось таке - розвертайся і тікай.Уява може намалювати один випадок на мільйон, коли крім хлопчика чи дівчинки на майданчику більше нема кого смикнути, але це такий рідкісний виняток, на який припадає значно реальніший шанс дитині напоротися на педофіла. Тому ні.От з проханнями скинути гроші у приват комусь особисто - те саме. Ну і найбільше питань до монобанку. Я так розумію, хоча величезні суми проходили через криптогаманці, поза контролем системи, на рахунках монобанку туди-сюди літали мільйони. Мені свого часу для того, щоб перевести 140 тис волонтерського збору поверх встановленого ліміту довелося вивернути всі акти, фото, відео звіти та історію повідомлень у соцмережах за півроку, щоб довести, що я дійсно збирала кошти для військових - на офіційну волонтерську карту, звісно. А тут таке...

6️⃣НМТ з історії має бути хоча б двохрівневе. В нас же наче як індивідуальний підхід, всі діти – унікальні та особливі, а як доходить до іспиту – наче старий радянський підхід. Мені дуже не подобається, що я маю дитину, яка вступає на політологію, і дитину, що йде на прикладну математику, вчити однієї й тієї ж історії.Для гуманітарних спеціальностей має бути складніше НМТ, можливо, навіть таке, як зараз.Для технічних, природничих спеціальностей НМТ має бути легше. Тільки не треба казати, що на 120 НМТ всі напишуть. Це так, напишуть звісно ж. Але в процесі підготовки ці діти витратять в рази більше енергії, сил і коштів, аби написати на 120. А можна було би спростити програму і підотувати таких дітей на 170, не запихуючи їм в голову вчених-полемістів і барокових архітекторів.7️⃣Треба щось робити з 11 класом. Мене дуже дратує, коли діти в 11 класі не вчаться в школі, навіть не ходять до школи, а просто наймають 3-4 репетиторів і готуються до НМТ. Після того, як для вступу до університету відмінили середній бал атестату, цінність 11 класу наблизилась до 0. Багато дітей чесно зізнаються, що вони не ходять до школи, або приходять раз на тиждень, аби не було проблем. Звісно ж, зараз всі вчителі скажуть, що в них не так, але факт залишається фактом: в 11 класі історії нема.А це ж найважливіша історія – від завершення WWII до сьогодення. Це історія, в якій вони живуть, це розуміння світу, яких їх формує. Але вони цього не знають, бо в 11 класі замість школи знову починають вчити умовну Галицько-Волинську державу з репетиторами.Або ми повертаємо бал атестату для вступу до університету, або ми зменшуємо навантаження дітей на НМТ, або ми робимо навчальну програму таким чином, щоби в 11 класі не мати величезних освітніх втрат довжиною у ХХ-ХХІ століття.8️⃣Можна ще поговорити про те, що школа ніяким чином не готує до НМТ, і це два різні світи, які мало перетинаються, але це тема іншої розмови. Просто зафіксуйте собі факт: те, що відбувається в школі протягом 5-10 класу, частіше за все, не дає можливості дитині без додаткової підготовки з репетиторами здати успішно НМТ.9️⃣Цього року, попри все, більшість дітей, яких я готував, успішно здали НМТ з історії. Звісно, були і не найкращі результати, але це буває щороку і залежить від багатьох факторів. Але. Цього року було складно як ніколи. Ще жодного року я так не «викручував» дітей, аби вони добре здали іспит. Це була не підготовка до спиту, це був марафон на виснаження – і для дітей, і для мене. Я готовий кричати алярм, бо наступний рік буде складнішим, якщо не звернути увагу на все те, що я написав вище.1️⃣0️⃣Я не критикую НМТ. Це хороший формат, і не треба саркастично писати «а давайте вступні іспити в університет повернемо». Ні, не повернемо. Та робити вигляд, що все добре – теж не треба. НМТ має стати гнучким і пристосовуватись до умов сьогодення. Бо в мене таке враження, що в головах у відповідальних за НМТ іспит все ще здають випускники 2017 року, які не знали і не відчували всього того, що знають і відчувають діти останні 5 років.

Петро Порошенко ходить на суди як на роботу. Щойно були засідання за портновським позовом по "вугільній справі", там де ПП намагаються посадити за те, що уряд за його каденції купував вугілля в українських шахтах на окупованих територіях. У значенні, зареєстрованих в Україні зі сплатою податків в український бюджет. Може пам'ятаєте, завдяки цьому ми не вимерзли взимку 14/15.Сьогодні Порошенко оскаржує "превентивні" санкції, якими Зеленський заморозив допомогу фронту від найбільшого приватного фонду країни. Хто його знає, чому Зеленський не бачить, що його час минув. Що він пересидів на посаді, що з кожним місяцем до нього все менше питань, і дуже скоро залишиться тільки одне: коли ти нас уже нарешті звільниш від своєї присутності? Банда тягне Україну на дно, це правда. Аморальна, брехлива, некомпетентна і мстива банда. Ми не виборсаємося з цього усього, доки вони при владі, це вже очевидно. Сьогодні оприлюднили черговий шмат соціології. Виявляється, дівчаток вивозять з України не меншими темпами, ніж хлопчиків. Батьки в принципі взяли курс на евакуацію дітей за кордон. І справа не лише у обстрілах, а у загальній атмосфері в країні, у напрямку розвитку, до якого нас штовхає Зеленський. Нікому не хочеться жити у "маленькій росії" і замикати тут дітей. Тим більше, силами Банкової "маленька" росія дуже швидко перетворюється на велику, скоро не відрізниш.Кожен хоче, щоб діти росли у вільній демократичній країні з верховенством права, а не у системі, де непойми-хто сидить на верховній посаді непойми-скільки з невідомих причин. І Конституцією крутять як дідько сонцем. Там де про необмежену каденцію для Зе - там ми Конституцію змінити ніяк не можемо, він як священна корова, хто ж його винесе. Там де множинне громадянство, яке прямо заборонене у Конституції, - тут будь ласка, голосуємо закон за потребою воєнного часу. Нічого не муляє? Бажаю Петру Олексійовичу успіхів у судах.За результатами цих судів багато хто прийме для себе рішення.