Ранок понеділка почався з того, що нова пошта загубила мою посилку з книжками.

Ми з Білкою оптимізувмли - щоб не наражати цінного, але боягузливого автора на небезпеку перетину мостів :) вони відправили мені книги для автографів поштою. Як виявилося, даремно.

Ну що ж, доведеться таки переправлятися через Дніпро і їхати на склад.

З позитиву - вода з'явилася. Але зникло світло :) Це як минулого року було, за один раз є щось одне, вони між собою не зустрічаються. Пральна машина збентежена.

Насправді я у глибокому шоці, що після минулорічної "найважчої зими" не було забезпечене резервне живлення водогону.

Вчора води не було 18 годин, на сайті водоканалу причиною вказали відсутність електрики.

Коли я пишу, що відсутність виборів доконає країну незгірше за росіян, я маю на увазі не лише вибори Зеленського.

У нас застій на всіх рівнях: парламент вже навіть не імітує роботу, вони просто розїхалися. А місцеві ради?

Не знаю, можливо у інших містах все нормально, але у Києві я бачу профанацію, бачу нові скляні зупинки на Лук'янівці, бачу перекладання асфальту на одних і тих самих дорогах, бачу боротьбу з малими кіосками. Причому на місці знесених зростають нові, на тих же фундаментах, просто з іншими назвами.

Мости обвішують рибальськими сітками, третина вікон уже забита фанерою, мер час від часу пропонує всім виїхати, але найголовніше - кияни не мають жодного впливу на рішення, які приймаються їхньою радою, на розподіл бюджету. Громадський контроль не працює, ні звітності, ні відповідальності нема.

Це прямий наслідок руйнування демократичних інститутів. Країна гниє від голови до низу.

Не Трамп нам має вказувати, що у нас президент залежався. Ми всі повинні розуміти, що без ротації людей при владі ми приречені.
"Неможливо провести вибори під час війни" - це вже не відповідь.

Війна триватиме довше, ніж нам здається. Люди, які зайшли у владу у 19-20му роках, сидітимуть тут і у 29му році, і у тридцять дев'ятому також. Одній й ті самі пики.
Ми досидимося, що депутатів у нас буде більше, ніж народу, який залишиться.