Я думаю, у Києві все, що може працювати віддалено, перейде на віддалений графік. Школи у першу чергу.

Там, де це неможливо, люди перегрупуються на лівий і правий берег, звільняться з чужого і перейдуть на роботу на свій.

Форсування Дніпра залишиться для виняткових випадків.
Он ми з моїм видавництвом тепер по різні боки ріки. Навіть не знаю, коли побачимося.

Те, що наші мости - вразливе місце, було відомо з самого початку. Старими шахедами росіяни не могли до них дотягнутися, новими реактивними можуть.

Я навіть не можу почати речення зі слів "мене більше хвилює, що..." - бо мене одночасно хвилює все. Але у першу чергу діти. Я не довіряю шкільним підвальним укриттям і сумніваюся, що там можна скупчувати дітей.

Мости теж хвилюють, але я думаю, люди вимушено скоротять переїзди, якось воно буде.

А от те, що народні депутати заговорили про капітуляцію, дуже погано. Ще рік тому вони собі цього не дозволяли.
Таке враження, що цими ударами путін досягнув своєї мети. Така собі комбінація, щоб підірвати країну і зовні, і зсередини.