Вчора близько одинадцятої їхала у метро, добиралася на вокзал.
На Берестейській люди розкладали спальники, матраци і похідні ліжка на платформі, готувалися до сну.

Згадала, що давно хочу собі таку розкладачку, підійшла поговорила з власником про технічні характеристики, мені навіть дозволили на ній посидіти.
Звернула увагу, що більшість людей, які тут зібралися ночувати, - пенсіонери. З дітьми нікого не побачила. Дітей у нас взагалі все менше зустрічається на вулицях, це помітно.

Потяг до Львова рушив без запізнення і прибув хвилина в хвилину. Ще й кава була свіжа у провідниці. А я вже готувалася до того, що вночі будемо виходити, вдяглася як турист - з тих от, що по лісах і горах тиняються :)

У Львові розважалася безкоштовною виставою - контролери зловили безбілетника у трамваї - і милувалася абсолютно прекрасним містом. Все таки рання осінь тут найкраща пора, краща за літо.

Що іще? Сніданок у готелі неймовірний, справжня висока кухня, але одна порція як на трьох. Якби у нас збереглися такі ціни і така вартість їжі, Україна могла б стати центром усіх гастро-турів після війни.

Готуюся до сьогоднішньої презентації - о третій годині на першому поверсі, у фотомузеї. Приходьте, буду рада бачити.