Бачите, який у нас український світ тісний. Вчора приходить сусідка - знайшла паспорт 16-річного підлітка, куди його?Давайте, кажу, спробуємо знайти власника. І ось сьогодні вже листуюся з мамою хлопчика, беру контакти, куди відправляти. Буквально за годину після допису на фб :) Я щоразу, коли у село виїжджаю, повертаюся з поживою для роздумів. Мої будівельники - бездонне джерело тем. По перше, питають, чого я не їду на море. Паразіти такі :) А то не видно, де всі мої гроші. А по друге, розговорилися про сусідів. Є така приказка, що хату треба купувати, познайомившись із сусідами, що сусіди важливіші навіть за землю.Так от, по моєму, це неможливо. Я ж не піду з діагностичними візитами ще до купівлі. І що можна побачити з першого разу? На неадекватах не вішають розпізнавальних значків, хоча було би добре. З усіх моїх попередніх досвідів, люди загалом скрізь однакові. Є звичайні, є трохи дивні, є відверто стрьомні, а є дуже хороші. От останніх завжди менше, їх потрібно окремо вишукувати, а тоді всіма силами підтримувати. Рано чи пізно все стає на свої місця, де б ти не жив, довкола тебе формується спільнота.