Повертаюся з телевізора.Я вдячна Наталці Фіцич за теплу ванну питань, вона була дуже підтримуючою. А також за те, що пішла мені назустріч у одному питанні. Перед ефіром я попросила незалежно від теми розмови дати мені можливість показати ось цю книгу. Це новинка Видавництво Білка , роман про визвольні змагання на півдні України, про війну з більшовиками і про становлення радянської окупації. Автор книги - військовий. Він загинув на війні, і тому це його перший і останній роман. Після прочитання книги я плакала від відчуття втрати. Мені здається, наша література і культура втратила людину, яка могла б стати класиком. Десь так, якби на війні свого часу загинув Гончар, не написавши нічого, крім "Прапороносців". Сергій Степовик, як і багато інших убитих поетів і письменників, не зможе сам ходити на ефіри і презентації. Взяти цю книгу і показати людям - найменше, що я можу зробити. Сподіваюся, інші автори і публічні особи підтримають таку ініціативу. Слід ділитися ефірним часом із полеглими колегами.