Нарешті вдома, у своєму ліжечку :) Всю дорогу подумки проклинала росіян, які загнали нас у безпольотну зону. Як же вибішує ця необхідність витрачати добу, а то і дві, щоб доїхати до аеропорта. Цього разу ми влетіли на чотири авіа квитки, тому що не встигли перетнути кордон. Додаємо до цього пальне до Кракова і назад, дві ночі у польських готелях, зелену карту на авто, якісь продукти і витрати по маршруту просування...Я намагаюся бачити щось хороше у тому, що це спільний час для нашої сім'ї, що це пригоди, діти стають ближчими одне до одного - а спробуй не стань, коли ти по двадцять годин у одній машині сидиш.Та більше всього (крім перемоги) я хочу, щоб росіяни втратили своє небо на віки вічні. Ну або до часу, коли їх пробачить останній українець - тобто на віки вічні :) І сьогоднішня новина про те, що наші безпілотники вже кілька днів підряд вимикають аеропорти на росії, сповнює моє серденько ейфорією. Я вся розквітаю від вдячності як квітка, це одна з найприємніших новин за останні дні. Особливо радує, що це відбувається у сезон відпусток. Вигляд їхніх матрьошок на валізах безцінний.