Ігор Чайка, Ковель

Спільний біль непоправної втрати вкотре зібрав нас на центральній площі Ковеля. Ми віддали останню шану незламним землякам, воїнам духу – офіцерові та солдату – заступнику командира 3-ої механізованої роти в/ч А 0296, старшому лейтенантові Олегу Олександровичу Подліпінському та стрільцеві-санітару, солдатові в/ч А 4053 Роману Олександровичу Рибчуку. Вони заплатили найвищу ціну за майбутнє своєї країни, своїх родин, свого міста. Пам’ять про них житиме вічно... Олег ПОДЛІПІНСЬКИЙ народився 18 листопада 1971 року в Ковелі. Навчався в загальноосвітній школі №8. Здобувати фах інженера-механіка у Львівському сільськогосподарському інституті. Як один із кращих студентів Олег поїхав на стажування до Чехії, де міг лишитися жити, та вибрав Україну, рідний Ковель. Разом із дружиною – Оксаною виховали двох синів – Вадима та Романа, для яких тато був прикладом у всьому. Родина була його Всесвітом: Олег багато читав і привчав до книги дітей. Любив музику. Тримав себе у відмінній спортивній формі: навіть на фронті, після трьох своїх поранень і перелому хребта, щоденні 100 віджимань від підлоги були для нього нормою. На війні старший лейтенант (офіцерське звання отримав на військовій кафедрі в інституті) Олег Подліпінський – з березня 2022-го. Пішов до військкомату в перший день повномасштабного вторгнення зі словами: «Як офіцер, я маю захищати свою країну...».Відкритий до спілкування. Чесний і справедливий, швидко здобув авторитет у солдатів. Для них він був не просто командиром, а справжнім наставником, другом і побратимом. Життя простого солдата було для старшого лейтенанта Олега Подліпінського найвищою цінністю. Його хлопці три місяці тривали оборону під Бахмутом – і він був поруч, а не просто командував на відстані. За мужність та героїзм отримав почесний хрест «Честь і слава». Саме ці слова найкраще характеризують бойовий шлях Олега Подліпінського. Після трьох поранень і перелому хребта він пішов на перекомісію, аби полишити службу за станом здоров’я. Але коли побачив у черзі до лікаря хлопця без ніг – повернувся на фронт. «Я мушу воювати, щоб мої сини не бачили війни», – казав Олег рідним. Свій останній бій офіцер Олег Подліпінський прийняв 29 жовтня поблизу села Діброва Сєвєродонецького району Луганської області. Тепер йому навіки 52.Солдат Роман РИБЧУК народився 17 липня 1988 року в Ковелі. Його батьки – Світлана та Олександр Рибчуки – виховували троє дітей. Роман був середнім сином. Вчився у ЗОШ №11, а після 9 класу пішов здобувати фах автослюсаря в Ковельському СПТУ №7. Відслужив строкову службу в армії та повернувся в рідне місто.Працював майстром по ремонту машин. Техніка була його стихією. Коли хтось просив Романа допомогти – ніколи не відмовляв. Своєї родини чоловік не мав, тому всю любов і сердечне тепло віддавав племінникам. Роман був учасником АТО, мав бойовий досвід. Тож, коли розпочалося повномасштабне вторгнення, одразу пішов у військкомат і в червні 2022-го його мобілізували. Воював на різних ділянках фронту. Торік у жовтні під Куп’янськом був поранений, але навіть тоді рідні не чули від нього жодних нарікань на долю. «У мене все добре!, – звучало в телефоні завжди, коли Роман дзвонив із фронту. – Краще розкажіть як ви там, вдома?».В жовтні Роман приїжджав до Ковеля у короткотермінову відпустку. Привіз подяку від командування і розповів, як із хлопцями тримали оборону на Лиманському напрямку, як йому тиснув руку високопоставлений генерал... Рідні помітили: Роман став спокійним та впевненим у собі. 25 жовтня він повернувся на фронт, а через 5 днів – 30 жовтня, солдат Роман Рибчук загинув у бою з ворогом біля села Серебрянка Донецької області. Йому навіки 36.Вічна пам’ять і шана Героям!Щирі співчуття родинам загиблих Воїнів, усім, хто знав і любив Олега Подліпінського та Романа Рибчука.Героям слава!

За кошти бюджету громади та Ковельського МТМО будуємо приміщення для комунального апарату магнітно-резонансної терапії. МРТ місто отримає завдяки спільному проєкту Міністерства охорони здоров’я України та Японського агентства міжнародного співробітництва (JICA). Двоповерхова добудова площею 400 м² також розширить відділення реабілітації.Будівельні роботи тривають згідно з графіком. У цьому сьогодні переконався особисто, побувавши на об’єкті разом із начальником управління охорони здоров’я Волинської ОДА Юрієм Легкодухом та головою Ковельської районної військової адміністрації Ольгою Черен. Генеральний директор Ковельського МТМО Валентин Вітер також поінформував, що наші спеціалісти вже проходять сертифікацію для роботи на новому обладнанні.Важливо, що депутати міської ради підтримали рішення виділити кошти на будівництво приміщення для комунального МРТ. Очікуємо, що до кінця року лікувально-діагностичний апарат буде в Ковелі. Обстеження для мешканців громади з електронним направленням буде безкоштовним.

На запрошення вуйта гміни Бабошево Богдана Петрушевскі відвідав Плонський повіт Мазовецького воєводства Республіки Польща. Від імені Ковельської громади подякував польським партнерам за допомогу та підтримку України під час російської агресії. У перші дні війни гміна Бабошево прийняла понад 100 українців, які вимушено залишили свої домівки. На знак солідарності над будівлею муніципалітету замайорів синьо-жовтий стяг, а до Ковеля вирушили перші машини з допомогою.Зокрема, Бабошево передало генератор, що нині слугує альтернативним джерелом електропостачання в ліцеї «Оберіг», де ми облаштували укриття. Підприємці допомогли комп'ютерною технікою ГО "Реабілітаційний центр", а для наших військових доправили повнопривідний автомобіль.Під час поїздки зустрівся зі старостою Плонського повіту Артуром Адамскі та представниками банківських кіл. Ми зійшлися на тому, що партнерську співпрацю Ковеля та Бабошево можна розширити до рівня повіту, особливо в галузях екології, енергоефективності та сільського господарства.

Шановна громадо! Дорогі ковельчани!Нас чекає важкий тиждень: на щиті повертаються додому ще троє наших земляків. З сумом повідомляю, що на війні загинули – сержант, бойовий медик Петро Миколайович КАНОНІК (1990 р. н.) та солдати-водії Олександр Юрійович ПАЩУК (1983 р. н.) та Сергій Віталійович СКОРОХОД (1989 р. н.). Всі вони прийняли свій останній бій на Донеччині.Петро Канонік був мобілізований навесні 2022 року. Як бойовий медик майже два з половиною роки рятував життя побратимів. Йому було лише 34 роки. Він загинув 9 серпня, під час боїв в районі оборони міста Торецька.Водій штурмової роти солдат Олександр Пащук загинув під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Бердичі ще 12 березня. Увесь цей час вважався зниклим безвісти, доки 8 серпня його загибель не підтвердили результати ДНК-експертизи. Тепер йому назавжди 40.Сергія Скорохода мобілізували 25 жовтня 2023 року. Служив водієм мотопіхотного відділення 100-ої бригади ТРО (нині ОМБр). Загинув під час ворожого штурму біля села Залізне 30 липня 2024 року. Йому було лише 35...Усі наші земляки полягли в бою як Герої, залишившись вірними присязі українському народові.Співчуття родинам загиблих!Вічна пам’ять і шана Героям!І останнє. Деталі прощання із Захисниками повідомлю пізніше: сьогодні і завтра зустрічаємось з родинами загиблих, вирішуємо всі організаційні питання.Як завжди, в дні прощання з нашими Героями у Ковельській громаді буде оголошено жалобу. І НІЯКИХ КОНЦЕРТІВ, запланованих раніше, в Ковелі НЕ БУДЕ! Прошу особливо активних користувачів соцмереж не спекулювати на цій темі. Ковель – місто, де шанують воїнів, які поклали життя заради майбутнього свого міста і України. Так було. Так є. І так буде...

У Ковельському МТМО розпочали будівництво приміщення для встановлення комунального МРТ. Добудова відповідатиме технічним параметрам, необхідним для експлуатації дороговартісного обладнання. Кошторис будівництва – 16,9 млн гривень, фінансування – з міського бюджету та коштів МТМО. За проєктом реконструкції центральної районної лікарні, підрядник добудує приміщення площею 400 кв. м, що дозволить розташувати МРТ поруч із відділенням реабілітації, яке також розширять.Поставку апарату МРТ, який Ковель отримає безкоштовно від спонсорів з Японії, адмініструє МОЗ України. Поки триватиме будівництво, спеціалісти Ковельського МТМО мають пройти сертифікацію для роботи на новому обладнанні.Зазначу, що ковельське МТМО – один із 9 медичних закладів України, які увійшли до списку отримувачів МРТ за умовами спільного проєкту МОЗ та Японського агентства міжнародного співробітництва (JICA). Обстеження на комунальному МРТ буде безкоштовним для мешканців Ковельської громади за наявності електронного скерування.

Депутати Ковельської міської ради почули жителів Білинського старостату: свинокомплексу біля Білина не буде.На сьогоднішній 52-й сесії міська рада визнала таким, що втратило чинність своє попереднє рішення від 23.11.2023 року N 43/11 "Про дозвіл на розроблення детального плану території розміщення свинокомплексу за межами населеного пункту села Білин".Такому голосуванню передували громадські слухання у Білині, хоч і проведенні з порушенням процедури та визнані такими, що не відбулися. Понад три сотні білинців 7 липня проголосувати проти будівництва свинокомплексу поблизу села. Тим часом закон забороняє затверджувати містобудівну документацію таких проєктів без попереднього громадського обговорення. Зважаючи на вимогу громади, інвестор проєкту Геннадій Гадзовський відмовився від реалізації цього задуму в Білинському старостинському окрузі. А сьогодні депутати проголосували про остаточне припинення процедури розробки та затвердження містобудівної документації проєкту будівництва свинокомплексу у Білині.

З сумом повідомляю, що Ковельська громада знову втратила Захисника.На щиті востаннє додому повернувся уродженець Ковеля, 39-річний солдат-навідник Вадим Панасюк. Свій останній бій він прийняв на Донеччині.Вадима Панасюка мобілізували у квітні 2024. Служив у десантно-штурмових військах. За неповних 4 місяці служби опанував нову для себе військову спеціальність навідника та став авторитетом для побратимів.Загинув 19 липня в бою з російськими загарбниками поблизу с. Північне Бахмутського району.Прощатимуться із Захисником України завтра, 25 липня.9:30 – громадянська панахида на площі Героїв Майдану, після якої траурний кортеж вирушить у с. Солотвин (Голобська громада); О 11:30-12:00 – чин похорону в церкві Покрови Пресвятої Богородиці в с. Солотвин Голобської громади.Поховають Героя на сільському цвинтарі.Висловлюю щирі співчуття родині Вадима Панасюка – дружині Катерині, дітям, братові Віталію, батькам – Галині Володимирівні та Анатолієві Іллічу, всім, хто його знав і любив.Вічна пам'ять і слава Герою!