📖1 серпня – День смерті Лесі УкраїнкиЛеся Українка померла у Грузії 1 серпня 1913 року за новим стилем. Їй було лише 42. У день пам’яті про неї пишуть і говорять безліч важливих слів, згадують її досягнення, цитують твори.Але не менш важливо частіше згадувати, що Лариса Косач була передусім жінкою і мала сміливість чинити так, як в ті часи жінкам було не дозволено. Кохала одного – як «Одержима» – Сергія Мержинського. Обвінчалася з іншим – Климентом Квіткою і то, аби припинити насмішки над закоханим “нареченим”. Дуже близько дружила з Ольгою Кобилянською.Вона плакала, сміялася, страждала, «воювала» – як інтелектуалка, феміністка, модерністка. Любила білі рукавички і ошатні капелюшки, спинялася виключно у львівському Hôtel Central, насмілювалася критикувати метрів Нечуя-Левицького і Винниченка… Вона хотіла жити.Саме тому у травні 1913 року через Одесу виїхала до Кутаїсі, на Кавказ – хоч якось вгамувати туберкульоз нирок, який почав сильно прогресувати. У липні їй різко стало гірше. До Грузії терміново приїжджають її мама Олена Пчілка й улюблена сестра Ізидора. Вони перевозять кволу Лесю до гірського містечка Сурамі, сподіваючись, що їй стане краще.Їй дійсно стало трошки легше – навіть диктувала матері фрагменти до драми «На берегах Александрії». Але не встигла її написати. Померла…Вона померла на руках матеріПоруч з Оленою Пчілкою були також сестра Лесі Ізидора та чоловік. Серце поетки, виснажене хворобою, перестало битися між першою та другою годинами ночі. Вдень Олена Пчілка надіслала телеграму до Києва в редакцію газети «Рада»: «Тяжко прибиті великим горем мати й інша родина посилають звістку на Україну, що 19 липня [за старим стилем] вдосвіта померла на Кавказі в Сурамі Леся Українка /Лариса Квітка, урождена Косачівна/. Поховають у Києві. Олена Пчілка».Наступного дня у Сурамі відбулась панахида, яку відправив місцевий священик. Потім труну з тілом Лесі запаяли та повезли до Києва.Тим часом Михайло Кривинюк (чоловік Ольги Косач, сестри Лесі) заплатив 3 рублів за копання могили поруч з могилами брата Михайла Косача (1869-1903 рр.) та батька Петра Антоновича Косача (1842-1909 рр.).Траурна процесія перетворилася на багатотисячну людську ходуПоїзд з тілом прибув з Сурамі на Київський вокзал 7 серпня близько 11 ранку. Домовину від вокзалу повезли на катафалку у супроводі поліції на Байкове кладовище, де того ж дня по обіді мав відбутися похорон. Наряд жандармів не дозволив ні промов, ні співів – жодних громадянських проявів. Але траурна процесія, яка пролягала центральними вулицями міста, все одно перетворилася на багатотисячну ходу шани.👉Читайте далі📰 Медіа "Нове Життя"