Миколу Куліченка з Чернігівщини, який у 2022-му вибрався з могили після розстрілу росіян, мобілізували37-річного Миколу Куліченка з Довжика, що на Чернігівщині, одного з трьох братів, якому вдалося вижити після розстрілу росіянами в березні 2022 року, мобілізували. Про це Суспільному розповіла його сестра Ірина Кулевець. Це сталося 26 червня 2026 року. За словами жінки, після свого поранення Микола лікувався та отримував психологічну допомогу, а ще приймав антидепресанти. Через це мав відстрочку протягом двох років, проте 2024-го змінились правила мобілізації. Згідно з ними, Микола Куліченко вже не мав права на відстрочку. А в оформленні статусу цивільного полоненого йому відмовили. Деталі історії — далі у матеріалі.«Скрутили і повезли»Ірина Кулевець наразі живе у Чехії. 26 червня їй подзвонила знайома і повідомила, що її брата, Миколу Куліченка, мобілізували. Після такої звістки вона приїхала додому. Ірина розповідає:«Він їхав на велосипеді, а вони їхали — наш участковий із села і Ріпкинський ТЦК. Вони їхали в машині і зупинили його. Вона вискочила, почала кричати, що не забирайте хлопця. Він таке пережив, що ви робите, схаменіться. Але її ніхто не став слухати. Сказали тільки, заберіть у двір велосипед, щоб його ніхто не вкрав. І скрутили, каже, його і повезли».Історія Миколи Куліченки, як йому вдалося вибратись із могилиІсторію Миколи Куліченка Суспільне розповідало раніше. 18 березня 2022 року до хати в селі Довжик до Миколи та його двох братів зайшли росіяни з обшуком. Вони знайшли форму ЗСУ молодшого брата Євгена та медалі діда. Чоловіків вивели на вулицю, зав'язали очі та вивезли з села. Тоді на допити людей звозили до села Вишневе на територію пилорами. В цьому приміщенні братів тримали три дні. Потім повезли на розстріл.«Я тут, поруч старший брат, а трохи далі, менший. І його першого застрелили. Вкинули в яму, а потім Діму застрелили, але не вкидали в яму. А потім, як в мене вистрелили, мене ще і ногою штовхнули. Я впав, наверх старшого», — розповідав тоді Суспільному Микола Куліченко.У Миколи були зв'язані руки та ноги. Та йому вдалося вибратися з могили. Росіяни поцілили Миколі в щоку, куля пройшла навиліт і не зачепила життєво важливих органів. Щоб дістатися до свого села пораненому Миколі довелося пройти 40 кілометрів.«Через два роки Миколі почали йти повістки»Ірина розповідає, що після розстрілу братів та після свого поранення Микола мав відстрочку протягом двох років. А потім почали приходити повістки.«Батько поїхав до військомату з питанням, що чому так? У нього бронь, а чому йдуть повістки? І йому відповіли, що так, в грубій формі так і сказали: "Батя, закони помінялися"», — каже Ірина.Тоді вони вирішили оформити для Миколи статус «цивільний полонений». Рішення про це ухвалює спеціальна комісія з питань встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, що діє при Міністерстві розвитку громад та територій.«Ми зібрали всі довідки, які потребувалися. Подали заяву, пройшла відмова. Недостатньо паперів. Додали папір, який треба було — знову відмова, ще додайте. Третій раз ми вже додали і Женіне УБД, покійного молодшого мого брата. Дали свідоцтва про смерті братів. Довідки про смерті, що в них дійсно причина смерті —вогнепальні поранення. І все одно — відмова», — говорить Ірина.Ірина каже, Микола ніколи не служив в армії, бо був непридатний:«Він за станом здоров'я взагалі не може служити. У нього з серцем проблеми, заїкається дуже. Він заїкався до цього, а після пережитого ще більше почав заїкатися. І, взагалі, коли нервується, то навіть слова не може виговорити. Я за його психічний стан також не ручаюся. Дадуть йому зброю в руки, і що це буде?»Зі слів Ірини, влітку 2025 року Миколу вже затримували військовослужбовці ТЦК та СП. Тоді він пройшов військово-лікарську комісію і отримав висновок — «придатний до військової служби».«Раз його були спіймали. Але то були наші, чернігівські, і його відпустили в зв'язку з тим, що вони знали про цю ситуацію. Вони його пожаліли просто. Відпустили».Цього разу Микола ВЛК не проходив.