(НЕ)СВІДОМЕ МИСТЕЦТВО

Українські акції на Венеційській Бієнале: право бути видимими (аудіо-подкаст)(НЕ)СВІДОМЕ МИСТЕЦТВО Гості: Олесь Городецький — голова Християнського товариства українців в Італії, радник Уповноваженого Верховної Ради з прав людини в Італії та Марина Сорина — письменниця, перекладачка, відповідна за культурні проєкти спілки про-українських асоціацій НАУ, засновниці асоціації «Ора Україна»У цьому випуску йшлося про «Невидимий павільйон» — мистецьку акцію, що з’явилась у Венеції напередодні відкриття Венеційської бієнале та складалася з афіш подій, які ніколи не відбудуться, адже їхніх авторів убила росія. Говоримо про видимість України у європейському культурному просторі під час довгої війни, про мистецтво як форму моральної присутності та про те, чому інколи порожнеча здатна говорити сильніше за експозицію.Окремо торкаємось протестної акції «Biennale del dissenso», організованої українською спільнотою в Італії у відповідь на повернення росії на Венеційську бієнале. Розмірковуємо про межу між мистецтвом і політикою, про культурну дипломатію діаспори, втому Європи від війни та небезпеку поступового звикання до насильства.Також говоримо про про невидиму щоденну роботу українських спільнот за кордоном, про втрати української культури та про те, як сьогодні виглядає боротьба за право бути побаченими.Посилання на випуск на ютюбі - https://youtu.be/DkqpYJln7yE?si=b2AJRoSi6Vgh6NKvта на NV-Podcast - https://podcasts.nv.ua/episode/55379.html

«(НЕ)СВІДОМЕ МИСТЕЦТВО»Гостя — міждисциплінарна художниця Марія Куликівська У центрі розмови — діалог із пращурами, тілесна памʼять і повернення суб’єктності. Марія говорить про себе не лише як доньку, а як матір; про материнство як досвід відповідальності, провини й дисципліни; про тіло — крихке й вразливе, але здатне бути силою.Це розмова про жіночий досвід війни: вимушену емансипацію, нерівний тягар, переселення й втрату дому. Про фемінізм не як ідеологію, а як суперечливе відчуття часу, в якому видимість жінок зростає разом із навантаженням.Окрема лінія — про мистецтво під час повномасштабної війни: міжнародні резиденції, нерівність можливостей між художницями й художниками, трансформацію комплексу меншовартості у впевненість і зрілість художньої мови. Про втому від пояснень, токсичність середовища й вибір власного простору як способу збереження ресурсу.Після запису цієї розмови контекст змінився радикально.22 грудня 2025 року в Копенгагені були навмисно знищені скульптури Марії Куликівської — дві фігури вагітних жінок і меморіальна фігура з квітів. Це не перший акт насильства щодо її робіт: у 2014 році скульптури художниці були розстріляні бойовиками так званої «днр» на території «Ізоляції».Знищені роботи стали частиною ширшого художнього висловлювання — проєкту «Кулі з квітів / Bullets of Flowers», з яким Україна буде представлена на Національному павільйоні на Malta Biennale’26 — міжнародній мистецькій платформі під патронатом UNESCO. Руйнування цих фігур стало не випадковістю, а повторюваним жестом системного насильства над мистецтвом, що працює з тілом, памʼяттю і вразливістю.Це інтерв’ю не присвячене цим подіям безпосередньо. Але тепер воно звучить інакше — як розмова, що передує черговому акту руйнування, і як документ художньої позиції, яка знову опинилася під ударом.Якщо для вас важливо підтримати цю позицію й допомогти їй бути почутою, це можна зробити через увагу до проєкту, поширення розмови та участь у його подальшій публічній присутності. Підтримка такого мистецтва сьогодні — це не лише про ресурси, а й про солідарність, видимість і захист права мистецтва існувати.Контакти проєкту / співпраця та підтримка:📩 Email: [email protected]📩 Email: [email protected]📞 Tel: +38 066 854 31 33🌐 Website: www.mariakulikovska.net🌐 Website: www.garage33.net📷 Instagram: @mkov.studio.hybrid.art📷 Instagram: @garage33.gallery.shelterhttps://youtu.be/-AA3tQIvuL0?si=J6h5kWzuuhiOuJDd

У Києві, в Українському Домі, відкрилася велика виставка Матвія Вайсберга«В пошуках втраченого сенсу», приурочена до Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту.Це масштабний проєкт, що об’єднує понад 200 живописних і графічних робіт, створених художником упродовж тридцяти років. У цій експозиції Голокост, трагедія Бабиного Яру, досвід Євромайдану й теперішня війна постають не як окремі історичні епізоди, а як єдиний екзистенційний простір випробування людяності — простір, у якому сенс не заданий наперед, а щоразу виборюється.Вайсберг говорить про пам’ять не як про музейний об’єкт, а як про форму життя:навіть «пташки», навіть найменші мотиви в його роботах останніх років — це вже про війну, про вразливість, про відповідальність бути свідком.На цьому каналі ви можете подивитися розмову з Матвієм Вайсбергом, записану в березні минулого року. Сьогодні вона звучить з особливою силою.🎥 Частина 1https://youtu.be/bBZCNQJmhwg?si=0YVznsqjquMhfkNC🎥 Частина 2https://youtu.be/clph-CZY0to?si=ztXeFIAtNbF-1zvlУ цьому інтерв’ю художник детально розповідає про виникнення серії «Дорожній щоденник», про роботу з пам’яттю, про те, як особисте неминуче вплітається в історичне — і чому мистецтво не може існувати «поза часом», коли час травмований.Якщо ви плануєте відвідати виставку — ця розмова може стати важливим ключем до її глибшого прочитання.Якщо ж не маєте такої можливості — інтерв’ю лишається способом бути в діалозі з художником і з тим складним, незавершеним часом, у якому ми всі живемо.🕯️ Пам’ять — це не лише про минуле.Це про те, як ми витримуємо теперішнє і чи здатні не втратити сенс.

#(НЕ)СВІДОМЕ МИСТЕЦТВО Гостя — Катерина Ясько, психологиня, фасилітаторка сенсотворення, авторка ініціатив «Амбасада Українських Сенсів» і «PROSTORY», співзасновниця школи нового мислення. Це розмова про те, що означає дорослішати — не за віком, а за внутрішньою мірою відповідальності, свободи й здатності мислити складно.У центрі діалогу — поняття більдунгу (Bildung): нордичної традиції освіти дорослих, що поєднує інтелектуальний, емоційний, моральний, духовний та естетичний розвиток. Ми говоримо про різницю між свободою як вседозволеністю і свободою як свідомим вибором; про внутрішнє самоавторство; про те, як дисципліна стає сумлінням, а сенс — спільною відповідальністю.Окрема увага — ролі мистецтва як простору для вертикального розвитку. Театр, музика, візуальні образи тут не ілюстрації, а тригери рефлексії: вони пробуджують чутливість, емпатію та нюансоване бачення, створюють безпечні контейнери для діалогу і зшивають спільноти довірою. Саме в малих групах, за фасилітації, народжується здатність «бачити більше» — себе, іншого, країну.Ми торкаємося українського контексту війни й майбутнього миру: чому саме зараз критично не втратити людяність і візію; як досвід нордичних народних вищих шкіл може бути адаптований в Україні.Це розмова про ясність: між стимулом і реакцією є пауза — і в ній наша свобода. Про мистецтво як шлях до цілісності. Про дорослішання, яке триває все життя.https://youtu.be/xyGPd6vzfis?si=xDRIyqDFdz8fNh5g

Підсумки року на каналі «(Не)свідоме мистецтво» 🎄Вибір глядачів 2025🤗Категорія «Художники» — Алевтина КахідзеРозмова про мистецтво як форму щоденної етики, уважності до вразливого досвіду і життя під час війни. Про мову простих жестів, фіксацію реальності та відповідальність художниці перед спільнотою.▶️ https://youtu.be/gb4o4vfynkg?si=8Emrv_huWaO2uE_RКатегорія «Розмови про театр» — Олег КоханДіалог про театр у воєнний час, зміну ролі культурних інституцій, досвід покоління і межу між мистецтвом, індустрією та внутрішньою свободою. Розмова виходить за рамки театру й торкається ширшого культурного контексту.▶️ https://youtu.be/m7Rxwo3MglM?si=umlTlZZXzuMVBd4_Категорія «Куратори» — Марина Гуц (Щербенко)Розмова про кураторське мислення, відповідальність за контексти й інтерпретації, роботу з сучасним мистецтвом в умовах війни та трансформацію інституційних практик.▶️ https://youtu.be/gZZl_MaelFg?si=1gg7bfIGJxxPNPVF☀️ Нехай у новому році буде більше світла — не лише електричного, а й внутрішнього, більше часу на уважні розмови, складні думки та мистецтво.Бажаємо витривалості без закам’яніння, чутливості без вразливості до зневіри і простору для мислення навіть у складні часи.З новим роком і дякуємо, що дивитеся, слухаєте і мислите разом із нами! 🥂

(НЕ)СВІДОМЕ МИСТЕЦТВОГість - Олег Кохан, український продюсер театру і кіноЦя зустріч виходить далеко за межі професійної розмови про індустрію — вона про досвід покоління, яке пам’ятає дефіцит, очікування і черги, і порівнює їх із сьогоднішньою надмірною доступністю, що часто стирає відчуття цінності.У фокусі — феномен скуки як простору народження думки й уяви, який зникає в цифровому дитинстві, та небезпека втрати контакту з власною глибиною. Розмова переходить у роздуми про війну як стан постійного форс-мажору, закладеного в саму природу продюсерської професії, і про мистецтво, яке після пережитого не може бути слабким чи випадковим.Окрема, надзвичайно сильна частина — історія створення кіноальманаху «Війна очима тварин»: про емпатію як мову, здатну достукатися до світу, про шлях ідеї від блокпоста до міжнародних фестивалів, про співпрацю з Шоном Пенном і про культурний фронт як поле довгої, стратегічної боротьби за ідентичність.Це цілісна й принципова розмова про те, чому стратегія простого кенселінгу не працює без потужної власної культури, чому мистецтво має не лише реагувати, а й вражати, і чому любов до життя залишається найсильнішим змістом навіть у часи війни.https://youtu.be/m7Rxwo3MglM?si=Unx9_nU4pU8xFkV3

(НЕ)СВІДОМЕ МИСТЕЦТВО.Гостя — художниця Леся Хоменко Це - частина 1 розмови.Другу частину буде опубліковано 13.09Учасниця легендарної групи «Р.Е.П», ділиться історіями, які народжуються на перетині війни, мистецтва та особистих переживань. У випуску говоримо про нову естетику протестів — чисту, точну, наповнену гумором і гідністю. Про шлях від іронічних робіт до глибоких, болісних і водночас світлих полотен, створених із реальних кадрів війни. Про те, як пам’ять може жити в маленьких щоденних ритуалах, а тиша «Хвилини мовчання» — ставати формою солідарності. І про те, чому без уяви неможливо не лише мріяти про мир, а й створювати майбутнє, в якому хочеться жити.Це захоплива розмова, яка змушує дивитися на війну і мистецтво по-новому, бачити красу там, де, здавалось би, її не може бути, і знаходити силу у здатності уявляти інший світ.НЕ пропустіть. Мистецтво у русі та масштабіНа київському вокзалі масштабний проєкт Лесі Хоменко — 21-метрове полотно, створене у «Червоній залі» на другому поверсі вокзалу, яка на час роботи стала художньою майстернею. Тут народилися два великоформатні полотна, що поєднують простір дороги та мистецтва.Також у PinchukArtCentre вже відкрита виставка Лесі Хоменко — потужне дослідження війни, пам’яті та візуальної культури. Її роботи, створені з реальних кадрів війни, переходять від фігуративу до абстракції, відкриваючи глядачеві нові способи бачити й осмислювати сучасність.https://youtu.be/R0ogS6Z1bEs?si=k-AKz1FmcZJDl3XP

#(НЕ)СВІДОМЕ МИСТЕЦТВОГість — В’ячеслав Запорожець, засновник реабілітаційного центру для Ветеранів, що втратили кінцівки, “TYTANOVI”У кожного — свій шлях повернення з війни. Але не кожен може пройти його сам. У цьому випуску ми говоримо про нову мову відновлення — мову мистецтва. Про те, як фарби, звуки, сцена й фотографія стають інструментами боротьби з внутрішніми ранами. Це розмова про те, як народжується простір, у якому ветеран — не пацієнт, а автор. Про ініціативу, яка обʼєднує митців, психологів, воїнів і волонтерів задля спільної справи — творення нового сенсу після фронту.Ми говоримо про відкриття Культурно-мистецького центру TYTANOVI — простору, створеного для реабілітації через живопис, музику, театр і фотографію. Проєкт, у якому ветеран не пацієнт, а творець.Це розмова про силу спільноти, про тишу після бою, яку можна наповнити сенсом.Про те, як мистецтво стає не хобі — а способом вижити, змінитися й знову бути частиною світу.“Культурно-мистецький центр TYTANOVI” - це творчий простір призначений для реабілітації ветеранів з метою їх відновлення через мистецтво і соціальну взаємодію. Створений у рамках проекту TYTANOVI_Rehab.Запрошуємо відвідати та підтримати своїм донатом, на існування реабілітаційного центруhttps://send.monobank.ua/jar/43MomG4QG5📍Відкриття — 10 червня, ТРЦ «Республіка Парк», Київhttps://youtu.be/mZehx1N8ShA?si=q3B4pb1IracZNN4D

#(НЕ)СВІДОМЕ МИСТЕЦТВОГостя - художниця Анна Звягінцев“Світлячок”: про виставку, війну, внутрішнє світло та силу мистецтваЦей випуск — розмова про повернення додому, про мистецтво як спосіб говорити вголос і світити навіть у темряві. Гостя ділиться історією свого повернення до України та тим, як з’явилася пропозиція створити виставку безпосередньо в стінах Мистецького арсеналу.Чому саме «Світлячок»? Звідки брати ресурс, щоб знову бачити красу? І чому здатність світитися — це виклик, особливо під час війни?Також — про те, як війна впливає на мистецтво, як реагують глядачі, чому роботи про сьогодення стають все складнішими, і чи може мистецтво змінити світ.Це епізод про те, що мистецтво — не втеча від реальності, а спосіб її прожити. І про те, що хочеться більше глибоких розмов — саме про мистецтво.Автор фото художниці: Валентина Полійщук, The UkrainiansПро виставку світлячок -https://artarsenal.in.ua/vystavka/anna-zvyagintseva-svitlyachok/💎 Дивитись тут: https://youtu.be/U26QUeUpYQI?si=aJwngZgDb-OlQpDJАудіозаписи розмов можна слухати на NV Podcasts тут: https://podcasts.nv.ua/podcast/445-ne-svidome-mystetstvo.html

#(НЕ)СВІДОМЕ МИСТЕЦТВОГостя: Тамара Сухенко, фасилітаторка, співзасновниця БФ "Бібліотечна країна"Цей випуск присвячений темі бібліотерапії — лікуванню словом і літературою, особливо в контексті війни. Гостя програми ділиться досвідом проведення групової бібліотерапії у форматі книжкових клубів, розповідає про особливості взаємодії бібліотек з відвідувачами та про те, як художня література може мати глибокий терапевтичний вплив.Слухачі дізнаються:-чому книжки залишаються важливими в нашому житті;-як саме література допомагає пережити травму війни;-чим бібліотерапевтична група відрізняється від звичайного читацького клубу;-чому сьогодні бібліотеки часто порожні та що заважає їхньому розвитку;-як бібліотеки можуть стати простором підтримки для ветеранів;-які книжки можуть допомогти у складні моменти життя;♥🫂Подаруйте сучасну книжку бібліотеці, щоб зробити її живим, актуальним простором для спільноти.💎 Дивитись тут: https://youtu.be/aWnmbh953YM?si=8mZRmj5uDnji08ztАудіозаписи розмов можна слухати на NV Podcasts тут: https://podcasts.nv.ua/podcast/445-ne-svidome-mystetstvo.html