У Києві, в Українському Домі, відкрилася велика виставка Матвія Вайсберга«В пошуках втраченого сенсу», приурочена до Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту.Це масштабний проєкт, що об’єднує понад 200 живописних і графічних робіт, створених художником упродовж тридцяти років. У цій експозиції Голокост, трагедія Бабиного Яру, досвід Євромайдану й теперішня війна постають не як окремі історичні епізоди, а як єдиний екзистенційний простір випробування людяності — простір, у якому сенс не заданий наперед, а щоразу виборюється.Вайсберг говорить про пам’ять не як про музейний об’єкт, а як про форму життя:навіть «пташки», навіть найменші мотиви в його роботах останніх років — це вже про війну, про вразливість, про відповідальність бути свідком.На цьому каналі ви можете подивитися розмову з Матвієм Вайсбергом, записану в березні минулого року. Сьогодні вона звучить з особливою силою.🎥 Частина 1https://youtu.be/bBZCNQJmhwg?si=0YVznsqjquMhfkNC🎥 Частина 2https://youtu.be/clph-CZY0to?si=ztXeFIAtNbF-1zvlУ цьому інтерв’ю художник детально розповідає про виникнення серії «Дорожній щоденник», про роботу з пам’яттю, про те, як особисте неминуче вплітається в історичне — і чому мистецтво не може існувати «поза часом», коли час травмований.Якщо ви плануєте відвідати виставку — ця розмова може стати важливим ключем до її глибшого прочитання.Якщо ж не маєте такої можливості — інтерв’ю лишається способом бути в діалозі з художником і з тим складним, незавершеним часом, у якому ми всі живемо.🕯️ Пам’ять — це не лише про минуле.Це про те, як ми витримуємо теперішнє і чи здатні не втратити сенс.