Довго не хотів нічого писати про ситуацію з міндічами, єрмаками і т.д. Але не хочу, щоб хтось це сприйняв за лояльність або співчуття до них. Із того дрібного, самого низового контакту з українською політикою, який у мене є, я знаю одне точно – речі, як їх подають у медіа, часто можуть відрізнятися на 180 градусів від того, чим вони є насправді. Період інтернету це період пост-правди, і які мотиви насправді рухають наш та закордонний олігархат, які угоди вони насправді заключають, це все нам невідомо, і відомим не стане, а те що спливає у новинах, це або відверта брехня, або зламаний телефон, який служить чиїмось інтересам. Ці інтереси чужі мені, і чужі вам. А єдині, які мене обходять - це лише тої частини українського народу, яка не існує на цій землі, як худоба, а активно бореться за майбутнє, з мазепинським принципом «права через шаблю». Цей розрив у інтересах штучних, плутократичних верхів, що спекулюють підтримкою гречкосіїв та природньої шляхти існує від початку незалежності України, а може і давніше. Як би події не розвивались далі із цими скандалами та мирними угодами з підписами заморських господарів, памʼятайте цей єдиний важливий пріоритет – воля тих, хто відстоює український суверенітет зі зброєю у руках, або іншою важкою та жертовною працею. Мирні угоди, вибори, зміни плутократичних верхів не принесуть бажаних нам змін та не відвернуть загроз зовнішніх. Лише консолідація, взаєморозуміння та повага, стратегічна терплячість, замість істерик. Єдність достойних, на противагу єдності аристократа і злодія, є реальними підґрунтями для нашого майбутнього. Я вірю у його можливість, і закликаю не зневірюватись, а захищати і будувати його.