Не нам судити, але | А ви знали, що в українців не було «мрії»… до того, як її створив пись...

А ви знали, що в українців не було «мрії»… до того, як її створив письменник?Це здається неймовірним: відчуття, яке супроводжує людину з моменту, як вона вчиться дивитися в майбутнє, не мало власного імені в нашій мові. І лише завдяки митцю воно отримало форму, яку ми тепер вимовляємо так легко й буденно.Слово «мрія» у сучасному розумінні вигадав Михайло Старицький – український письменник, драматург і поет. Він уперше ввів його у вжиток наприкінці XIX століття, і саме завдяки йому слово набуло того змісту, який ми сьогодні вкладаємо: прагнення, ідеал, бажане майбутнє.Поки ви не почали сперечатися, я скажу: вже погуглила й дізналася, що теорія походження слова «мрія» є доволі суперечливою. Одні кажуть так, інші інакше. Але мені приємно думати, що письменники можуть створювати те, що залишиться з людьми назавжди, те, що передає сенс.А взагалі є чимало слів, у яких є конкретні автори — письменники та поети, котрі подарували мові новотвори. Звісно, українська мова має багато запозичень, але основу складає власна українська лексика.Наприклад:Іван Котляревський у «Енеїді» вперше вжив слова «несамовитий» та «угамуватися».Михайло Старицький подарував нам крім «мрії» «майбутнє», «байдужість», «завзяття», «темряву», «привабливий», «пестливий».Леся Українка ввела у вжиток «провесну» та «промінь».Олена Пчілка дала мові такі слова, як «мистецтво», «переможець», «променистий», «палкий», «нестяма».Тарас Шевченко залишив по собі «високочолий», «вогняний», «мордуватися», «почимчикувати».Іван Франко створив «отвір», «привид», «чинник».Іван Нечуй-Левицький додав «самосвідомість», «світогляд», «стосунок», «перепона», «квітник», «вигукування», «сміливість».Григорій Квітка-Основ’яненко запровадив «буденний» та «перемагати».Леонід Глібов придумав «бурмотати», «пожовкнути», «соромно».