Чергове дослідження нагадує, що проблема сприйняття власного тіла значно глибша, ніж просто "невдоволення зовнішністю" 😞

У новому дослідженні показали, що люди з вираженими симптомами дисморфофобії значно сильніше обробляють будь-яку інформацію, пов'язану із собою. І це стосується навіть абсолютно нейтральних предметів (❗️), які взагалі не мають жодного відношення до зовнішності. У дослідженні учасникам пропонували запам'ятати прості асоціації між геометричними фігурами та словами: Я, Друг або Незнайомець. Потім потрібно було швидко визначати, чи правильно поєднані фігури та слова. У всіх людей інформація, пов'язана із собою, оброблялася швидше (це нормальний психологічний феномен, який називають self-prioritization effec). Але у людей з вираженими симптомами дисморфофобії цей ефект був значно сильнішим - вони набагато швидше та точніше впізнавали все, що стосувалося "Я". Тобто їхній мозок автоматично надає надмірну значущість будь-якій інформації, яка має відношення до себе Людина з дисморфофобією може годинами розглядати себе в дзеркалі, нескінченно перевіряти фотографії, порівнювати себе з іншими або думати про "недоліки", які для оточуючих часто взагалі непомітні. Цей когнітивний механізм не пояснювався ні депресією, ні імпульсивністю, він виявився окремою особливістю обробки інформації 🧠

І звичайно ж при РХП те саме При анорексії, булімії чи компульсивному переїданні проблема часто полягає не лише в тому, що людині "не подобається тіло". Насправді увага буквально захоплюється тілом, мозок постійно сканує його, оцінює, порівнює, шукає "проблемні" ділянки, відстежує вагу, форму живота, стегон, рук чи обличчя 👩

У результаті будь-яка незначна зміна зовнішності набуває непропорційно великого значення 😥

Людина може бути переконана, що всі навколо бачать саме той "дефект", на якому вона зациклена, хоча насправді інші можуть його навіть не помічати Саме тому при РХП недостатньо просто сказати собі: "Полюби своє тіло" 💯 Проблема набагато глибша. Змінюється сама система обробки інформації: увага стає надмірно сфокусованою на собі та власному тілі, а мозок автоматично надає цій інформації надто великої ваги ✔️

Richards-Brown M., Castiello de Obeso S., Dennison R., Murphy R. (2026). Exaggerated Self-Referencing in Body Dysmorphic Disorder. Quarterly Journal of Experimental Psychology.