Наука здоров'я від Наумової | Чому жорсткі дієти знижують тривогу - і чому це небезпечна ілюзія...Ба...

Чому жорсткі дієти знижують тривогу - і чому це небезпечна ілюзія...Багато людей із РХП добре знають, що щойно з’являється жорстка дієта, чіткі правила, обмежений список продуктів і повна передбачуваність - тривога зменшується. Стає "тихо в голові". Зникає хаос вибору, зменшується внутрішній шум, з’являється відчуття контролю. І суб’єктивно це переживається як полегшення, як психологічний комфорт і навіть як правильний шлях.Жорстка дієта ніби припиняє невизначеність. Не потрібно вирішувати, що їсти, скільки, коли, чи можна це чи ні. Рішення вже ніби прийняті наперед. Для тривожної психіки передбачуваність сама по собі є заспокійливою. І контроль звичайно ж знижує рівень внутрішнього напруження.Крім того, обмеження звужують фокус уваги. Замість великої кількості життєвих факторів ( емоцій, стосунків, невизначеності, стресу) з’являється одна зрозуміла система координат. У ній все чітко: їжа, правила, цифри, можна/не можна. Ну і це відповідно створює відчуття опори.Це було про психологічні аспекти дієтичної харчової поведінки. А зараз напишу що думаю як біохімік. Тривале недоїдання та жорсткі обмеження впливають на роботу гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової осі, системи винагороди та нейромедіаторний баланс. Знижується активність дофамінергічних шляхів, пов’язаних із мотивацією та задоволенням, змінюється серотоніновий обмін, що впливає на регуляцію настрою й тривоги. Організм переходить у режим енергозбереження: знижується базальний метаболізм, змінюється вегетативна регуляція, підвищується роль кортизолу як адаптаційного гормону стресу.На цьому тлі формується феномен емоційного 'звуження: притуплюється і знижується чутливість до зовнішніх стимулів, зменшується амплітуда як негативних, так і позитивних переживань. Частково це пов’язано зі зниженням рівнів лептину та інсуліну, які беруть участь не лише в енергетичному обміні, а й у нейронній регуляції поведінки та емоцій, а також зі змінами у взаємодії мигдалеподібного тіла і префронтальної кори, відповідальних за реакції тривоги та когнітивний контроль.У результаті виникає стан суб’єктивної 'внутрішньої тиші" і передбачуваності. Його часто плутають із психологічною стабільністю, хоча фактично це нейрофізіологічна адаптація до дефіциту енергії та хронічного стресу.Саме тому строгі дієти суб’єктивно здаються комфортними. Вони дають швидке відчуття порядку, ясності та контролю. І на цьому етапі людина щиро переконана, що знайшла робоче рішення.Проблема в тому, що це короткострокова стабілізація ціною довгострокового виснаження...Жорсткий контроль не позбавляє тривоги, він лише тимчасово її стримує через звуження життя і через фізіологічні механізми обмеження. Коли ж система дає тріщину (а вона ОБОВ'ЯЗКОВО завжди дає), то тривога повертається сильнішою. З’являються коливання між контролем і зривами, між обмеженням і переїданням (або недоїданням, жорсткими обмеженнями, нав’язливим "чистим" харчуванням).Тому відчуття "мені добре на жорсткій дієті' - це не доказ її ефективності. Це показник того, що психіка отримала швидкий спосіб зменшити напруження.Але це тупикова стратегія. Вона не формує стійкості, не відновлює контакт із тілом і сигналами голоду/насичення, не навчає регуляції емоцій. Вона тримається лише доти, доки вистачає ресурсу підтримувати жорсткий контроль.Довгострокова стабілізація тривоги не виникає з обмеження. Вона виникає з передбачуваності, регулярності, безпечної структури життя і поступового відновлення довіри до власного тіла.Саме тому шлях через "ще більше контролю і ще жорсткіші правила" ніколи (!!!) не приводить до виходу з РХП - як із переїданнями, так і з обмежувальними формами. Він лише робить менш помітними на певний час,але обов'язково призводить до загострення...