Ніч. Робота. Тривога. В телефоні блямкає "високий рівень небезпеки".До найближчого укриття, звісно, не піду. Ліньки. Та й змучило все, зокрема, постійна небезпека. Не ракетна. Не шахедна. Є й гірше.Я - підірвана дамба Курахівського водосховища. Вода розливається, але не спиняє. Я - димоходи на відео.Груба більше ніколи не буде теплою.Ніколи знову не зігрієшся зимним вечором у затишку найдорожчої оселі.Побачила це відео ще в понеділок рано вранці та заклякла. Втретє втрачаю все. Вперше - у 2014-му, і годі згадувати, як зачиняєш двері дому. Востаннє. Вдруге - у 2022-му. Окупація ледве оминула, назавжди в пам'яті ранкові вибухи 24 лютого, вертольоти з зірками на хвостах, вибухи, яким немає ліку. Втретє - наше Гостре. Острівець щастя, затишку, де залишилося все найкраще. Місце, яке любила понад усе на Землі. Де почалося моє життя. Де було стільки хорошого, гарного. Дитинство, юність.Доросле життя, коли поспішаєш на дизель або задумливо видихаєш робочий тиждень за кермом. Вздовж високовольтної (вона ж - Запорізька траса) - пшенично-соняшникові лани. Головне в зачаруванні степовим краєвидом не промахнути поворот на Георгіївку. Далі - Максиль, підйом на нашу гору вздовж піщаного кар'єра, і врешті ВДОМА.Все. ДОМУ немає. Немає ДОМУ. Є окупація, голі димоходи двоповерхівок, розваляна школа, де вчився тато. Без даху клюб, де крутили дискотеки - відраду покоління 90-х.Може, й на краще, що ніхто не совається на наші "плани", які теж крили КАБами.А що коїться в місцевих чатах... Waтнe торжество, радощі - дочекалися! Здають тих, чиї рідні в ЗСУ, здають тих, хто не зміг виїхати - пишуть прямо, без будь-якого сорому. Імена, прізвища, адреси. Тріумфування! На кістках загиблих захисників і цивільних. На руїнах, на жахітті загрози полону або розстрілу на місці для вчорашніх сусідів. "Ура, ми в Донецьку! Нарешті". Хоча ще рік тому розгулювали в вишиванці, а пів року тому позували з гуманітаркою.Особливо обдаровані діляться особливою радістю - нам вдалося сховати дітей, їх не евакуювали до цих - тобто до шансу на нормальне життя.Хочеться сховатися під ковдру. Втекти від реальності. Забутися та стерти з пам'яті димоходи, школу, клюб. Усе, що було, і ніколи не буде. Ні-ко-ли.