КЛІНІЧНА ПСИХОЛОГИНЯ НАТАЛІЯ НАУМЕНКО | Про маму — без ідеалізації і без провини.У своїй практиці я часто бачу...

Telegram community logo - КЛІНІЧНА ПСИХОЛОГИНЯ НАТАЛІЯ НАУМЕНКО
2024-07-14

КЛІНІЧНА ПСИХОЛОГИНЯ НАТАЛІЯ НАУМЕНКО

Number of subscribers:
641
Photos:
2330 
Videos:
224 
Links:
204 
Category:
Psychology
Description:
Духовно-психологічна підтримка Психологічна просвіта Психологічні тренінги та стабілізаційні групи Тести та психологічні техніки Відповіді на запитання Пости для особистісного росту Інфа для батьків та подружжя Авторські вірші Життєві роздуми Цікаві думки

Channel КЛІНІЧНА ПСИХОЛОГИНЯ НАТАЛІЯ НАУМЕНКО - @nata_bagata - №4913

Про маму — без ідеалізації і без провини.У своїй практиці я часто бачу, як тема мами викликає найбільше напруги, сліз і внутрішніх суперечностей.Здається, що про маму треба говорити з любов’ю, вдячністю і повагою.Але всередині може бути зовсім інше: біль, злість, холод, сором або порожнеча. Тоді людина залишається наодинці з думкою:«Зі мною щось не так. Я невдячна. Я погана донька / син».Сьогодні торкнемося дуже важливої теми — стосунки з матір’ю. Водночас важливо визнати, що ця тема може бути болючою, складною і навіть травматичною.Мама — це людина зі своєю історією, своїми ранами, втратами і нездійсненими мріями.Не всі мами були здатні дати тепло, безпеку, прийняття і підтримку.Хтось був холодним.Хтось — емоційно недоступним. Хтось — знецінював, лякав, контролював або просто не витримував близькості.🔥Але важливо пам’ятати одну принципову річ: дитина не несе відповідальності за життя та емоції своїх батьків.Емпатія до мами не означає скасування власного болю.Розуміння її складної долі не зобов’язує заплющувати очі на те, чого вам бракувало.Людина може:• любити маму і водночас злитися на неї;• бути вдячною за життя і водночас сумувати за тим, чого не отримала;• берегти контакт і водночас встановлювати чіткі кордони.І це не робить доньок чи синів “невдячними” чи “поганими”. В цьому немає суперечності.Це не двойні стандарти, це — психічна зрілість.Здорові стосунки з мамою починаються не з самопожертви, а з чесності перед собою:👉 що я насправді відчуваю?👉 де мій біль?👉 де моя межа?Життя ставиться до нас не так, як ми ставимось до мами. Життя ставиться до нас так, як ми ставимось до себе:— чи дозволяємо собі відчувати;— чи визнаємо свій досвід;— чи не живемо з постійною провиною за те, що нам було важко.Іноді найзріліша форма любові до мами — це не постійна близькість і не “терпіти заради миру”, а прийняття реальності такою, якою вони були: без ідеалізації і без самознецінення.Вже з цього місця може народитися:• або теплий, живий контакт;• або спокійна, безпечна дистанція;• або внутрішнє примирення — навіть без активного спілкування.І всі ці варіанти — нормальні і мають право на існування.Ви не зобов’язані любити “правильно”. Ви маєте право відчувати по-справжньому.Якщо сьогодні твій максимум — це просто визнати: «Мені було важко», цього вже достатньо. Завтра ти можеш бути в терапії, яка починається не з прощення і не з примирення, вона починається з дозволу не зраджувати себе.#будні_психолога
186
26-01-21 16:42