Тільки не смійтеся, бо це правда. Маю зізнатися. Мені нинішньому, такому, яким ви мене знаєте й любите або ненавидите, — 10 років. 10 років відколи я, як мені здається, остаточно зрозумів усе. Після 43 років життя серед тих, кого я зараз називаю антилюдьми, й 1 року нового, геть іншого життя в Україні. У порівнянні з тим, яким я був доти, я змінився дуже. У мене остаточно розбилися всі навіть напіврожеві окуляри, а світ перетворився на чорно-білий. Без відтінків: добро — і зло. Ні, я не брехав і раніше, але час від часу ніс наївну дурню. 10 років тому це припинилося остаточно. Можливо, й запізно, але ментально я подорослішав. За що щиро дякую Україні й українцям. Я повернувся на Батьківщину, повернувся до себе, яким мав бути з дитинства, але цьому заважали певні обставини. Собі нинішньому я радий. Але я не радий тому, що світ досі гальмує. Не хоче повірити в очевидне, живе ілюзіями, з яким я давно розпрощався. Для прикладу — моє відео 8-річної давнини із сучасною передмовою. Мені самому страшно дивитися його. Саме через те, про що я кажу. Усе в житті має відбуватися вчасно. На жаль, світ зі мною не зовсім згодний. І це проблема, вже не моя, але від цього ще трагічніша. Послухайте. Зараз ми на другому колі пекла під назвою «Путін–Трамп». Невідомо, як і якими ми з нього вийдемо. Але маємо вижити та перемогти — або нас не буде.https://youtu.be/KspBvXBw0lc?si=YP9wIUfOeL66i3LmНове в моєму YouTube