Усі ми знаємо про Спарту.Усі ми знаємо про її досягнення. Усі ми захоплюємося її звитягою. Але не всі ми знаємо про темний бік Спарти.Яким чином забезпечувалися її успіхи.Зараз у нас постає серйозний конфлікт. Не з нашої вини. Права людей проти національного виживання. З одного боку - є аргумент про те, що про права людей можна говорити після того, як вистоїмо. Оскільки якщо ми не вистоїмо, то і говорити не буде про що. Просто не буде тих людей. На противагу цьому. Якщо права людей порушуються системно, тоді люди зрештою і не розуміють, в чому полягає те саме виживання нації. Тому що в 22-му люди масово повстали не просто проти росії. Багато з тих людей мали друзів у росії. Багато мали ділові зв'язки. Багато симпатизували росії. І абсолютна більшість ніколи б не повірила, що таке може статися. І багато з цих людей не були патріотами чи націоналістами. Це були просто люди, що повстали проти несправедливості. Несправедливість побачили люди своїм головним ворогом. І коли ми почнемо як держава діяти щодо цих людей несправедливо, в їх очах межа просто розмиється. Вони перестануть бачити різницю. Вони перестануть бачити, за що боротися. Зникне сам сенс боротьби. Ми не можемо бути Спартою. Не в наші часи. Це просто неможливо. Ми рухнемо, якщо підемо цим шляхом.Натомість є інша історична аналогія. Українська козаччина. Я схиляюся до того, що це - наш шлях. Тому що українське козацтво відоме в світі не менш, ні спартанці. Своєю звитягою, своєю непередбачуваністю, своєю незалежністю. І за ним не тягнеться темний шлейф, що найголовніше. У нас є свій сценарій розвитку. У нас є свій сценарій перемоги. Він працює в нас протягом віків. Працював і може працювати знову. Він полягає у свободі. У волі. У повазі. Ми ви стояли не тому, що ми українці. Немає жодної магії чи чудес.Ми вистояли, бо ми обрали сторону справедливості і правди. Це наша єдина сила. Не слід обманювати себе - якщо ми залишимо цю сторону, тоді ця сила покине нас.Навіяно одним журналістським розслідуванням. 2-3 роки тому це назвали б жахливим російським іпсо, і так би воно й було, певне.Сьогодні це наша реальність така.Ми не переможемо зло злом. Це не клин, які треба вибивати клином. Це вогонь, який не загасити ще більшим вогнем. Наша задача - вистояти не за будь-яку ціну. У нашій історії були і набагато похмуріші сторінки. У нас ще є вікно можливостей. Для того, аби обрати шлях. Шлях, що укріпити нас в розумінні того, що є Україна. Україна - земля, де однією з перших була проголошена конституція як сучасний документ. Україна як земля свобода і поваги до людини. Це наша головна сила. І ми не можемо її втратити, бо це наша суть. Дякую.Так я вважаю.