Не можу не поділитися враженнями.Прийшла повістка поштою (хтозна чому, бо недавно був, але прийшла то й прийшла).Ну явився. Вже заодно деякі питання з документами вирішив з'ясувати. І тут почалося. Я забув узяти на візит із собою паспорт. На мене подивились з легким розчаруванням, але ми задіяли дію (отака дієва тавтологія).Також як виявилося слід взяти було медичну довідку, яку я теж не взяв. На мене подивилися з легким розчаруванням і пішли шукати копію довідки, що зберігалася в архіві. І так на кожному кроці. Там, де в державних установах часто можна гаяти години, мені просто підказували "осьо, осьо, отут".То до чого це я. Зараз про ртцк не дуже гарна слава часто. Не скажу, що для цього немає геть підстав, але для справедливості просто хочу розповісти про цей досвід. Різне буває, різні поліцейські, різні працівники і працівниці ртцк. Ви самі все чуєте і бачите, це різні історії. Деякі з них вигадані, деякі, на жаль, ні. Тож хай на шальки впаде і моя сьогоднішня. Це справедливо. Бо у сьогоднішній візит (і у попередні, до речі, якщо говорити саме про мій ртцк) я бачив просто людей, які гарно роблять свою справу.За це дякую.Власне все.Нам треба бути більш вдячними. Раніше ми щоденно дякували ППО і сухопутним військам, зараз трохи вже звиклося, все воліємо ми більше обговорювати старих дідів з особистісними розладами. Це неправильно, бо наша гарантія - це Бог і наші власні руки. А решта уже похідні.Тож сьогодні я маю привід подякувати усім тим працівникам і працівницями ртцк, які сумлінно, чесно і законно роблять свою роботу.