Мовний дощ📓🌧 | ️«Хлоп'я у масці кота», Лінус ЛівЛінус Лів у своїй маньхві змальовує д...

🅱️«Хлоп'я у масці кота», Лінус ЛівЛінус Лів у своїй маньхві змальовує досить просту історію-амаркорд (надто гарна кінематографічна асоціація на позначення «сюжету про дітей, що скеровано на дорослу авдиторію»), яка дещо поверхнево занурює читачів до побуту індустріального Хьонґону (Гонконгу) сімдесятих років із усіма вуличними забавками й страхами дорослішання у невизначеному суспільстві, яке водночас навішує тобі власну мораль, і не готове тебе надто підтримувати на шляху до її осягнення. Тобто, з однієї сторони ми маємо максимально просту фабулу з мандрівкою у лячну частину міста із ворожими явищами суспільства, якими Дова Фу лякають у дні, коли він заслуговує різок від матері за погану поведінку чи оцінки, й то все припорошене згори подекуди прямолінійним екскурсом до побуту міста-фортеці Ґовлун й міською культурою епохи, а з іншого ж ми маємо дуже динамічний та вивірений у контурах, композиції й кольорі малюнок, що не має півтонів, все на контрасті, все із глибокими тінями й яскравими барвами.🐈‍⬛Конкретно занурення до епохи мені у подорожі хлоп'я в паперовій масці кота не вистачило: Одіссея Дова Фу до Ґавлуну за власним табелем, що випадково потрапив до торби дядечка на його шляху до дешевої трущобної стоматології, могла б відбуватись хоч і у Мумбаї, й розкидані культурні маркери зразку п'ятитравного чаю, рибних кульок чи маджонґу тільки трішки допомагають у визначенні сетинґу. Найяскравішим образом самого кварталу Ґовлун у маньхві мені видались раптові відключення світла, які занурювали провулки в пітьму. Й знову ж, це зокрема тому, що конкретно вони були вплетені до канви сюжету. Якщо ви очікуєте від «Хлоп'я в масці кота» саме культурного занурення, для вас й зауважу, що конкретно мені маньхва того занурення не надала, особливо як врахувати, як грамотно занурює читачів до епохи «Кіндерланд», що також виходив українською у «Видавництві». Навіть із такою простотою, історія однаково мені зайшла, хай ті сетинґові елементи й відчувались почасти надто умисно вставленими. Найімовірніше, це через те, що сюжетна рамка дорослішання (особливо з огляду на фінальний текст маньхви піля повернення Дова Фу із чужинського світу страхів у безпеку власного) тут не скільки доповнює, скільки акцентує на експозиційних деталях, бо саме різниця у побуті різних районів Хьонґону є засобом для змалювання хвилювань героя, а не тлом. 🐈‍⬛Все із тим же «Кіндерландом» я можу порівняти цю маньхву з погляду на динаміку й виразність малюнку. Дивитись за грою в колекційні картки чи біганину від бандита хлопців у паперових масках-шоломах коцурів мені було неймовірно приємно. Експозиційні панелі-вставки тут теж мають прекрасні композиційні рішення. А колір, що різко змінюється відповідно до емоційного забарвлення сцени, вигідно підкреслює історію двох дітей з різних районів, що обоє слідують кредо супергероя. Якщо у контурі й виборі палітри мальована історія спирається у методах на азійську традицію, то вже стилістикою явно найбільше тяжіє до європейців, й то сучасних. Помірковано спрощена, гарна у змалюванні руху, навіть без фактури, яка є на обкладинці, дуже крута у кольорах, маньхва Лінус Лів є візуальною цукеркою, й вже за це варта місця на полиці.