Пишуть в коментарях: купують результат.Прокоментую: Ні, не тільки. Часто навіть не його. (Кріс Восс, експерт по перемовинах, пише: помилка думати, що люди - раціональні істоти. Люди - емоційні істоти)Був у мене узист. Геніальний. На хорошом обладнанні. Кажуть, він бачить онко на такій стадії, на якій іще ніхто не бачить. Уважний, параноїдальний.Як. Я. Його. Ненавиділа.Тільки лягаєш на кушетку, зразу несеться:- Родили?- Скільки дітей?- Родіть іще одне, я вам знижку дам.- А чого ні, це поправить вам ситуацію.- Ну да, мо і не поправить, але часто поправляє, я 40 років тут сиджу і всяке бачив.- Ну, як хочете.- Ладно, ідіть, медицині ви поки не цікаві. Приходьте через рік. І мамографію зробіть, бо отут мені не наравицця.(Двічі за довгу історію стосунків він накрутив мене так, шо я бігла в бік онколога і волала)Результат хороший, діагноз точний. Процес відчувався, як тортури.Тепер я ходжу до його вчителя. Нєжнєйша людина. Він всіх памʼятає і вібрує спокоєм.- А шо ви, нервуєте?- Та все буде добре, я ж вас бачив недавно. - А шо чоловік ваш? Да? Ой, як добре!- А дочка? Та запишете, як буде час, то ж планове.- Отут у вас трошки треба уваги, сходіть до нефролога хорошого. Це лікується, не переймайтеся.- Все у вас добре, приходьте через рік!Результат хороший, діагноз точний, на наступний візит я піду трошки спокійніша. Не. Тільки. Результат.Процес теж.