🤧🤧🤧 Ми вирішили трохи розібрати одеських каноністів, детально проаналізувавши указ про заборону “Святої Вікторії”.В указі посилаються на 55 Правило Святих Апостолів:«Якщо хтось із кліру образить єпископа, нехай буде позбавлений сану. Бо, як написано: на начальника народу твого не лихослов» (Діян. 23, 5). Ключове тут: правило стосується виключно кліру — тобто священнослужителів або церковнослужителів. Яким саме кліриком є Вікторія Кохановська — питання відкрите. Можливо, таємна диякониса Антонія Паканича?Друге посилання — на 6 Правило II Вселенського Собору. Його суть: не кожен може висувати церковні обвинувачення проти єпископа. Спершу потрібно перевірити особу обвинувача, а саму справу має розглядати церковний суд.Правило розрізняє приватні скарги і церковні звинувачення. Якщо це приватна скарга — наприклад, щодо майна чи особистої образи, — не береться до уваги ні статус, ні віра обвинувача. Але якщо йдеться про церковне обвинувачення проти єпископа, тоді особу позивача треба перевірити.Також правило забороняє приймати церковні обвинувачення від єретиків, відлучених, засуджених або тих, хто сам перебуває під звинуваченням, доки вони не очистять себе від власних обвинувачень.Порядок такий: обвинувач має представити свої звинувачення єпископам області й підтвердити їх доказами. Якщо справа не вирішується на цьому рівні, її передають до більшого собору єпископів. При цьому обвинувач має письмово погодитися понести таке саме покарання, якщо його звинувачення виявиться наклепом.Отже, у 6 правилі II Вселенського Собору санкція є, але вона не така, як в указі. Там ідеться про процесуальні наслідки: скаргу можуть не прийняти, обвинувача можуть не допустити, а за доведений наклеп він має понести відповідне покарання.Але в самому правилі немає прямої санкції: “відлучити від церковного спілкування” або “заборонити причащатися до покаяння”. Тому посилання на це правило як на підставу саме для такого покарання виглядає канонічно безграмотним. Оскільки санкція можлива, якщо суд визнав звинувачення – наклепом і провів нове засідання вже стосовно позивача. І навіть у такому разі позивач має право на апеляцію. 6 правило II Вселенського Собору не встановлює автоматичного відлучення від Причастя. Воно регулює порядок прийняття й розгляду скарг на єпископів. А “відлучення від церковного спілкування” в цьому указі — це вже окреме дисциплінарне рішення архієрея, а не санкція правила на яке вони послались.Ми вже мовчемо, що тут порушено, як мінімум три канони:2 правило II Вселенського Собору:Єпископи нехай не простягають своєї влади на церкви поза межами своєї області і нехай не змішують церков.... 13 правило Антіохійського Собору:Жоден єпископ нехай не насмілюється переходити з однієї області до іншої, ані поставляти когось у церкві, ані втручатися у церковні справи, якщо його не запросять. 22 правило Антіохійського Собору:Єпископ нехай не входить у чуже місто, яке йому не підлягає, і не втручається у його церковні справи. Висновок про канонічну грамотність укладачів наказу — робіть самі.#серйозніновини#святавікторія