Монолог.здєсь 😁

⚡️⚡️⚡️ Маємо новини щодо скандального отця Західноєвропейського вікаріатства УПЦ МП та благочинного Британії Димитрія Лукіяна, якого дружина звинувачує у сімейному насильстві!Як нам стало відомо, керівництво Західноєвропейського вікаріатства УПЦ МП прекрасно знає всі подробиці поведінки о. Димитрія з його дружиною та дітьми. Але ЄДИНА санкція, яку до нього застосували це прибрали з настоятельства парафії у Лондоні, подалі від очей. ВСЕ! Ніякої заборони в служінні, НІЧОГО! О. Димитрій Лукіян спокійно собі далі служить літургію, просто на іншій невеликій парафії УПЦ МП в Британії. Системне насильство проти близьких це ж не перехід в ПЦУ. В УПЦ МП забороняють тільки за це. Сподіваємось, що втручання британських соціальних служб допоможе постраждалій матушці!Загалом така безкарність видно є типовою для Західноєвропейського вікаріатства УПЦ МП. Нагадаємо, що о. Олега Шабатуру також НІЯК не покарали за випрошування у дівчат фотографій в білизні...Отець Миколай Данілєвіч покриває ВСЕ!#серйозніновини

🤧🤧🤧 Ми вирішили трохи розібрати одеських каноністів, детально проаналізувавши указ про заборону “Святої Вікторії”.В указі посилаються на 55 Правило Святих Апостолів:«Якщо хтось із кліру образить єпископа, нехай буде позбавлений сану. Бо, як написано: на начальника народу твого не лихослов» (Діян. 23, 5). Ключове тут: правило стосується виключно кліру — тобто священнослужителів або церковнослужителів. Яким саме кліриком є Вікторія Кохановська — питання відкрите. Можливо, таємна диякониса Антонія Паканича?Друге посилання — на 6 Правило II Вселенського Собору. Його суть: не кожен може висувати церковні обвинувачення проти єпископа. Спершу потрібно перевірити особу обвинувача, а саму справу має розглядати церковний суд.Правило розрізняє приватні скарги і церковні звинувачення. Якщо це приватна скарга — наприклад, щодо майна чи особистої образи, — не береться до уваги ні статус, ні віра обвинувача. Але якщо йдеться про церковне обвинувачення проти єпископа, тоді особу позивача треба перевірити.Також правило забороняє приймати церковні обвинувачення від єретиків, відлучених, засуджених або тих, хто сам перебуває під звинуваченням, доки вони не очистять себе від власних обвинувачень.Порядок такий: обвинувач має представити свої звинувачення єпископам області й підтвердити їх доказами. Якщо справа не вирішується на цьому рівні, її передають до більшого собору єпископів. При цьому обвинувач має письмово погодитися понести таке саме покарання, якщо його звинувачення виявиться наклепом.Отже, у 6 правилі II Вселенського Собору санкція є, але вона не така, як в указі. Там ідеться про процесуальні наслідки: скаргу можуть не прийняти, обвинувача можуть не допустити, а за доведений наклеп він має понести відповідне покарання.Але в самому правилі немає прямої санкції: “відлучити від церковного спілкування” або “заборонити причащатися до покаяння”. Тому посилання на це правило як на підставу саме для такого покарання виглядає канонічно безграмотним. Оскільки санкція можлива, якщо суд визнав звинувачення – наклепом і провів нове засідання вже стосовно позивача. І навіть у такому разі позивач має право на апеляцію. 6 правило II Вселенського Собору не встановлює автоматичного відлучення від Причастя. Воно регулює порядок прийняття й розгляду скарг на єпископів. А “відлучення від церковного спілкування” в цьому указі — це вже окреме дисциплінарне рішення архієрея, а не санкція правила на яке вони послались.Ми вже мовчемо, що тут порушено, як мінімум три канони:2 правило II Вселенського Собору:Єпископи нехай не простягають своєї влади на церкви поза межами своєї області і нехай не змішують церков.... 13 правило Антіохійського Собору:Жоден єпископ нехай не насмілюється переходити з однієї області до іншої, ані поставляти когось у церкві, ані втручатися у церковні справи, якщо його не запросять. 22 правило Антіохійського Собору:Єпископ нехай не входить у чуже місто, яке йому не підлягає, і не втручається у його церковні справи. Висновок про канонічну грамотність укладачів наказу — робіть самі.#серйозніновини#святавікторія

⚡️⚡️⚡️Відважна матушка розкриває всю суть системи Західноєвропейського вікаріатства УПЦ МП!Іванка Лукіян - мати П'ЯТИ дітей та дружина британського благочинного УПЦ МП та настоятеля парафії в Лондоні о. Димитрія Лукіяна написала у фейсбуці дуже щемливий та критичний пост, про постійну кривду, яку вона зазнавала від чоловіка-священника та своє рішення розірвати з ним стосунки. Також ця хоробра жінка описує як вона роками намагалась знайти допомогу в церковного керівництва Західноєвропейського вікаріатства УПЦ МП, але це не приносило жодного результату. Система, у вигляді о. Миколая Данілєвіча "боїться скандалу більше за несправедливость та готова захищати статус священника, незалежно від його моральних якостей".Тобто на всі скарги жінки про поведінку її чоловіка, реакції не було жодної. Винною намагались зробити тільки саму матушку.Цей пост - це справжній вирок морально прогнившому вікаріатству, де кривдника не карають, а проблеми замовчують.Пані Іванці - наша ПОВАГА! Вона дуже смілива!#серйозніновини

ЗВЕРНЕННЯ ЄПИСКОПА АВРААМІЯ ЩОДО ПОДІЙ У КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКІЙ ЛАВРІ ВНАСЛІДОК МАСШТАБНОЇ НІЧНОЇ АТАКИ НА КИЇВУ ніч на сьогодні столиця України зазнала однієї з наймасштабніших атак за останній час. Внаслідок масованого повітряного удару постраждали житлові квартали, об’єкти цивільної інфраструктури, а також територія Києво-Печерської Лаври - унікальної духовної, історичної та культурної святині України, яка протягом багатьох століть залишається одним із головних центрів православного життя та невід’ємною частиною світової культурної спадщини.У перші години після надзвичайної події ми не мали можливості оперативно оприлюднити офіційне повідомлення. Уся моя увага братії, духовенства, працівників та відповідних служб була зосереджена на невідкладних заходах із захисту святинь та забезпечення їхньої безпеки. Передусім було організовано термінову евакуацію святині і богослужбових предметів, стародавніх ікон, антимінсів та інших святинь, які становлять не лише церковну, але й національну та загальнолюдську цінність.Завдяки злагодженим діям братії лаври, усіх причетних, а також самовідданій праці рятувальників і пожежних підрозділів, вдалося мінімізувати загрози для людей та зберегти святині. На цей час триває ліквідація наслідків атаки, здійснюється оцінка завданих пошкоджень та проводиться фіксація всіх обставин події.Сьогодні ми можемо офіційно повідомити, що Києво-Печерська Лавра, яка є не лише національною святинею українського народу, але й визначною пам’яткою світового значення, опинилася серед об’єктів, які зазнали впливу цієї масштабної атаки. Кожне пошкодження, завдане такому місцю, є болісною втратою не лише для віруючих, але й для всіх людей, які усвідомлюють значення духовної, культурної та історичної спадщини для майбутніх поколінь.Закликаємо міжнародну спільноту, представників релігійних організацій, культурних інституцій та всіх людей доброї волі звернути увагу на необхідність захисту духовної та культурної спадщини України в умовах триваючої війни. Збереження таких святинь є спільною відповідальністю перед історією, сучасністю та майбутніми поколіннями.Просимо всіх небайдужих піднести молитви за перемогу та мир в Україні, за Київ, за всіх постраждалих від цієї атаки, а також за збереження святинь Києво-Печерської Лаври. Віримо, що навіть у найважчі часи духовна спадщина, віра та єдність народу залишаються тими основами, які неможливо зруйнувати жодною силою.Ми продовжуватимемо інформувати громадськість про стан святинь та результати обстеження пошкоджень. Дякуємо всім за підтримку, співчуття та молитви.#серйозніновини

Початок⤴️То, що ж ми маємо в результаті друзі. Протодиякон Іонінського монастиря, який зняв фільм, котрий архієпископ Іона нещадно піарив після створення, вирішив і після російського повномасштабного вторгнення в Україну заробити собі грошей на русскіх таваріщах. Показав фільмєц і в Відні, і в Москві. А потім в 2026 році за сприяння свого друга Іони вирішив ще раз заробити і на наївних молодих українцях, які відвідують молодіжні активності Іонінського монастиря. І нічого, що їздив до русні, і нічого, що співслужив з РПЦ. Владика Іона, він же такий автокєфаліст, так не любить патр. Кірілла, що досі дуже дружить з помінающімі його персонажами.Чи відбудуться покази 7 і 14 червня ми не знаємо. Може все таки віряни Іонінського не захочуть показу і бєсєд з Пліскою. А може небайдужі громадяни захочуть прийти на показ і поговорити з о. Алєксандром. Але в будь-якому випадку для цього потрібен розголос. То ж ми дуже просимо Вас поширити цей матеріал. Сподіваємось це матиме ефект! Дякуємо!#серйозніновини

🔥🔥🔥 Наш підписник коментує одруківку матушки Сєрафіми в даті собору у Феофанії (в попередньому пості): "Це промислітєльная одруківка)). В 1922 було точно таке ж імітаційне "Совєщаніє" місцевого екзархату РПЦ, де оголосили курс на автокефалію. Звісно, ніхто того робити не планував - то була уловка "на пєрєсєдєть"В Православной енціклопєдії навіть стаття є)) 2-4 вересня 1922 року, в Києві відбулася Нарада (саме так - "совещание", оскільки Собор радянська влада скликати не дозволила) духовенства та мирян в єдності з Московським патріархатом. На ній вирішувалось питання самостійності. Від Москви тоді прагнули "відділитися" з тієї причини, що владу в РПЦ, на той момент, захопили "обновленці", а Патріарха Тихона (Бєллавіна) від важелів управління усунули та відправили під домашній арешт. Тобто, йшлося про суто "технічну" автокефалію, щоб "пересидіти" кризовий час. Пропонувався тоді діалог з УАПЦ В. Липківського, відкриття низки нових вікаріатств, перехід до реальної соборноправності, поступки щодо українізації і т.п.Це все не було реалізовано, а зрештою - всі ті рішення скасував сам Тихон, коли вийшов з-під арешту та заприятелював з радянською владою (читати можна в будь-якій послідовності - заприятелював й вийшов). Більшість єпископату РПЦ в Україні, звісно, тільки тішилася тому, що так сталося і не довелося "осквернитися" реальним розривом з Москвою (хоча були й ті, хто всерйоз сприйняв цю тактичну, "на пєрєсідєть", уловку екзарха Михаїла (Єрмакова))....Як казав Кучма - "це все було вже", ця клоунада провертається не вперше...#серйозніновини #новинивідпідписників

Початок⤴️Далі стає зрозуміло, що: Patrick, Jérémie і Jean-Marc Picaud - це одна мережа.Поруч із Леонідом у подальших подіях постійно з’являються ті самі особи:Patrick de LimogesJérémie de Paris / Jérémie de MeauxJean-Marc PicaudPatrick de Limoges, імовірно Patrick Admant, веде до того самого кола Patriarche Nicolas 1er / Patriarcat Orthodoxe des Nations. Його хіротонія подається як звершена у 2017 році:Nicolas 1er+ Métropolite Serge de Russie↓Patrick de Limogesєпископ Limoges et des Pays de Loire2017 Jérémie de Meaux був хіротонізований у 2016 році за участі Nicolas 1er, François de Paris, Dominique de Caen / Léonід, Jean de Marie і Claude-Philippe de Nice.А вже 7 травня 2023 року в Reuilly біля Évreux Jean-Marc Picaud став єпископом Нормандії і Нейстрії. При цій події фігурували:Léonid de Dubienka+ Patrick de Limoges+ Jérémie de Paris / Meaux↓Jean-Marc Picaudєпископ Нормандії і Нейстрії07.05.2023 Сам Picaud пояснював, що саме Léonid de Dubienka запропонував йому стати єпископом Neustrie.Отже, це не випадкова зустріч кількох незалежних “митрополитів”, а одна взаємопов’язана французька незалежно-православна мережа.#серйозніновини #чайка #хіротоніячайкиПродовження⤵️

Початок⤴️Після фігури патріарха Бориса I / Maurice Lemage / Boris Le Mage / Boris Timotchenko реконструкція хіротонійної генеалогії переходить не до канонічних православних церков, а до ширшого середовища західних незалежних юрисдикцій.Причина в тому, що сам Борис I пов’язаний із колом Patriarcat de Kernéguez та Angelo Goffredo Balostro. А це середовище апелювало не до визнаних православних патріархатів, а до різних незалежних ліній апостольської спадкоємності: старокатолицьких, сирійсько-антіохійських, західно-православних і episcopi vagantes.Тобто логіка переходу така:Борис I↓Kernéguez / Angelo Goffredo Balostro↓незалежні західні хіротонійні лінії↓старокатолицькі та сирійсько-антіохійські джерела спадкоємності. Саме тому для розуміння походження цієї генеалогії потрібно коротко пояснити два головні історичні джерела, на які часто спиралися такі незалежні юрисдикції.1. Старокатолицька лінія через Dominique Marie VarletОдним із головних джерел старокатолицької апостольської спадкоємності був Dominique Marie Varlet.Варле був римо-католицьким єпископом Вавилону. Його єпископська хіротонія відбулася 19 лютого 1719 року.Пізніше він без дозволу Риму висвячував архієпископів Утрехта.Через ці хіротонії сформувалася лінія Утрехтської старокатолицької церкви. Після І Ватиканського собору 1869–1870 років і неприйняття частиною католиків догмату про папську непомильність старокатолицький рух розвинувся ширше. Утрехтська унія була оформлена у 1889 році.Ця лінія важлива тому, що вона дозволяє незалежним старокатолицьким і спорідненим структурам заявляти історичний зв’язок із римо-католицьким єпископатом, хоча самі ці структури не є частиною Римо-Католицької церкви.2. Сирійсько-антіохійська лінія через René Vilatte / Mar Timotheus IДругим важливим джерелом для багатьох незалежних юрисдикцій стала лінія René Vilatte, також відомого як Mar Timotheus I.Його єпископська хіротонія відбулася 29 травня 1892 року в Коломбо, на Цейлоні.Хіротонію звершили єпископи сирійсько-яковитської традиції:— Antonio Francisco Xavier Alvares / Mar Julius I;— Mar Athanasius;— Mar Gregorius.Пізніше навколо лінії Vilatte виникло багато незалежних старокатолицьких, західно-православних і мікроюрисдикційних спадкоємств.3. Що це означає для лінії Бориса I?Це не означає, що Борис I безпосередньо походить від кожної з цих ліній у простій прямій схемі. Радше йдеться про церковне середовище, в якому такі лінії змішувалися, дублювалися і підтверджувалися через повторні або умовні хіротонії.Саме тому після Бориса I ми говоримо про старокатолицькі й сирійсько-антіохійські лінії: вони становлять історичний “резервуар” хіротонійної легітимації для середовища Kernéguez / Balostro, з якого далі походить лінія Борис I → Ніколя I → Патріархат православний націй.#серйозніновини #чайкаПродовження ⤵️

Початок⤴️У ньому справді зафіксовано зниження довіри до Церкви: КМІС зазначає, що у 2012 році Церкві довіряли 62% респондентів, а у 2025 році — 44%. Але КМІС не стверджує, що причиною цього зниження стала «стигматизація УПЦ», дії ПЦУ, політиків чи суспільний тиск на УПЦ. Навіть таких слів не вживає. Навпаки, автор коментаря до опитування пояснює ці процеси радше секуляризованішим характером релігійної ідентичності, водночас зазначає, що значна частина православних респондентів взагалі не може розрізнити УПЦ і ПЦУ.Ба більше, коли КМІС у 2025–2026 роках ставив українцям відкриті питання про стан демократії, ознаки авторитаризму чи відсутності демократії, і лише кілька респондентів згадали про “утиски УПЦ” як такі що взагалі існують. Тобто в самому дослідженні немає емпіричної підстави для висновку, що саме ситуація довкола УПЦ стала помітним чинником суспільної тривоги чи падіння довіри до релігійних інституцій.Отже, у цитованій публікації відбувається показова підміна. Продовження⤵️#серйозніновини

Початок⤴️Ту саму логіку підтверджує 4 правило І Вселенського Собору: єпископське поставлення має відбуватися соборно, за участі єпископів області, а не як приватна акція однієї особи. Навіть сучасне католицьке канонічне право зберігає цю ж структуру: воно прямо говорить про principal consecrating bishop — головного єпископа-святителя, до якого приєднуються щонайменше двоє інших єпископів.Тобто в хіротонії є головуючий архієрей, який очолює поставлення, і є співслужителі, які засвідчують соборність. У церковно-історичному сенсі лінія апостольського наслідування конкретного єпископа простежується через головуючого святителя, а не через вигаданий “союз співслужителів”, який нібито заміняє того, хто очолював чин.Участь ієрархів Вселенського Патріархату не доводить “невіру Авраамія в ПЦУ”. Навпаки: вона лише засвідчує, що хіротонія відбулася відкрито, соборно і в євхаристійному спілкуванні ПЦУ з Константинополем. Цю ж логіку церковного сопричастя описує “Ravenna Document” 2007 року — православно-католицький документ “Ecclesiological and Canonical Consequences of the Sacramental Nature of the Church: Ecclesial Communion, Conciliarity and Authority”, ухвалений Спільною міжнародною комісією з богословського діалогу між Римо-Католицькою Церквою та Православною Церквою. Там єпископська хіротонія розглядається як акт соборності й церковного сопричастя, а не як “підміна” головуючого  - співслужителями.  Головне: очолював хіротонію не Фанар, а Предстоятель ПЦУ Епіфаній. І саме він був головуючим святителем цієї хіротонії.Тому теза Нікодима про те, що Авраамій “не вірив у свою хіротонію”, якщо б там не було єпископів Вселенського Патріархату, — це не канонічний аргумент, а пропагандистська маніпуляція.Подібний прийом уже давно використовують щодо співслужіння самозванця Чекаліна братам Бондарчукам в УАПЦ генерації 80–90-х: беруть факт співслужіння і намагаються видати його за факт неканонічної хіротонії. Але співслужіння — це не очолювання хіротонії. Головував Епіфаній, аЕммануїл і Михаїл співслужили.Канонічна логіка саме така.#серйозніновинни