⚔️ Право зарубати й піти: один із найдивніших законів самурайської Японії#history@momiji_typingУ японській історії існувало право, відоме як 切捨御免・斬捨御免(кірісуте ґомен). Його часто перекладають як «право зарубати й піти» ✌🏼У суспільстві феодальної Японії честь була не просто особистою справою — вона визначала соціальний статус людини. Самураї становили військову еліту країни, і образа представника цього стану вважалася серйозним порушенням суспільного порядку.Якщо простолюдин проявляв те, що вважалося грубою неповагою, самурай міг застосувати кірісуте ґомен. Наприклад, якщо людина не поступилася дорогою, образила самурая, втрутилася в його справи або повелася занадто зухвало 🤡Однак (слава богам) це не означало повної безкарності! Оскільки кірісуте ґомен визначався як форма самооборони, існував суворий набір правил.Основні правила:🎞️Самурай не міг помститися через день, тиждень чи місяць після образи. Напад мав бути завданий одразу після інциденту. Якщо минув час, це вже не вважалося законним застосуванням кірісуте ґомен.🎞️Право розглядалося як форма захисту честі, а не як дозвіл на страту. Якщо людина вже була смертельно поранена або знешкоджена, добивати її не дозволялося.🎞️Після інциденту самурай мав негайно повідомити владу, викласти свою версію подій і надати свідка. Багато самураїв навмисно виходили на вулицю в супроводі слуг, щоб у разі конфлікту вони ставали офіційними свідками, які могли підтвердити версію господаря перед судом.🎞️Навіть якщо чиновники визнавали дії законними, самурай повинен був провести близько 20 днів удома на знак каяття та поваги до людського життя.🎞️Існували навіть винятки. Наприклад, лікарів і повитух не можна було атакувати під час виконання ними професійних обов’язків або дорогою до пацієнта. Для цього існувало окреме поняття — 通り抜け御免 (торінуке ґомен), «право безперешкодного проходу».🎞️Безпідставне вбивство каралося дуже суворо. Самурай міг втратити посаду, майно, статус, а в особливо серйозних випадках — бути страченим або змушеним здійснити сеппуку.Особливо суворо ставилися до випадків, коли самурай убивав людину лише для випробування нового меча. Така практика називалася 試し斬り (тамешіґірі). Кажуть, що самураї нерідко тестували клинки на випадкових перехожих, але в реальності це було незаконно. Офіційно для випробувань використовували тіла страчених злочинців, а не живих людей 😜Кірісуте ґомен найчастіше асоціюється з періодом Едо (1603–1868), коли Японія переживала тривалий мир під владою шьоґунату Токуґава. Парадоксально, але саме в цю мирну епоху самураї дедалі більше перетворювалися з воїнів на чиновників та адміністраторів, а поняття честі та соціальної ієрархії набули особливого значення 😓Один із найвідоміших міжнародних конфліктів, пов’язаних із кірісуте ґомен, стався у 1862 році. Британський купець Чарльз Річардсон не поступився дорогою процесії сацумського даймьо й був убитий самураями. Британія вимагала компенсації, а суперечка зрештою призвела до Сацумсько-британської війни 1863 року. (the urge to fight is real 🤌🏻)Після Реставрація Мейджі самурайський стан було ліквідовано, а разом із ним зникло й таке корисне право. У новій Японії всі громадяни формально стали рівними перед законом (finally)
Піщинки у формі зірочок на Окінава ⭐️Чи знали ви, що пісочок на Окінаві складається з маленьких зірочок!Ці «зірочки» називаються 星砂 (хошідзуна) — «зоряний пісок». Вони зустрічаються на деяких пляжах Окінави, особливо на островах Такетомі та Іріомоте. Але це не звичайний пісок.Кожна така «піщинка» — це вапняковий скелет (черепашка) мікроскопічного одноклітинного організму, який називається форамініфера (так-так, знаю, що ми наврядче колись запамʼятаємо це слово). Коли цей цікавий організм помирає, його тверда оболонка залишається й з часом накопичується на пляжах. Не дуже романтично, але на все у японців є легенда! ⭐️За однією з версій, колись давно в небі жили діти Полярної зорі та сузір’я Південного Хреста. Вони були маленькими зірочками, які спустилися погратися біля моря на островах Рюкю.Але в морі жив страшний морський змій (іноді його описують як морського дракона). Він напав на зоряних дітей і проковтнув їх.Боги не змогли врятувати маленькі зірки, тому на берег викинуло лише їхні крихітні кісточки. Саме вони й перетворилися на зоряний пісок, який досі можна знайти на пляжах Окінави.Тому місцеві діти вірили, що кожна така піщинка — це маленька загибла зірка.Цікаво, що легенда виникла ще до того, як люди дізналися про форамініфер. Для мешканців островів було важко пояснити, чому серед звичайного піску трапляються ідеальні мініатюрні зірочки, тому вони створили красиву міфологічну історію.Я схиляюся вірити, що це дійсно зірочки, які досі зачаровують нас своєю магією 🥹
📚人情本 (нінджьобон): мелодрами періоду Едо та цензураЗадовго до ромкомів і дорам японці вже зачитувалися історіями про складні стосунки, ревнощі та нещасливе кохання. Що тут приховувати: усі ми люди, і всі ми таке любимо 🔝Тож у першій половині XIX століття одним із найпопулярніших жанрів серед мешканців Едо був 人情本 (нінджьобон) — такі собі «книги про людські почуття». Це були справжні бестселери свого часу: історії про кохання, сімейні конфлікти та складний вибір між почуттями й обов’язком. Герої плакали, страждали, закохувалися та помилялися. Словом, справжнє життя.✍🏼 Завдячувати популяризації жанру ми можемо письменнику Таменаґі Шюнсую. Його роман 「春色梅兒譽美」 («Сливовий календар кохання») буквально розірвав тогочасний книжковий ринок Едо. Твір розповідає про красеня Танджіро та жінок, які борються за його прихильність. Любовні трикутники, драматичні розлуки, несподівані зустрічі родичів. Загалом усе, що ми сьогодні назвали б хорошою мелодрамою. Але жанр порушував і дуже важливі для того часу питання. У центрі багатьох творів стояло протистояння між 人情 (нінджьо) людськими почуттями та 義理 (ґірі) суспільним обов’язком.Чи варто слухати серце, якщо суспільство вимагає іншого?Саме це питання хвилювало читачів майже 200 років тому.⚔️ Цікаво, що влада ставилася до жанру з підозрою. У 1840-х роках під час реформ Темпо шьоґунат навіть посилив цензуру.Причин було кілька:• нінджьобон популяризував романтичне кохання, яке іноді ставилося вище за соціальний обов’язок• герої часто порушували традиційні норми поведінки• книги могли впливати на молодь і спонукати до наслідування «небажаних» моделей поведінки• література формувала незалежний емоційний світ читача, що викликало занепокоєння влади.
Під репресії потрапив і Таменаґі Шюнсуй. Його твори зазнали переслідувань через «недостатню ідейність». Книги спалювали, видавців штрафували.(ммм, які знайомі аргументи та події, чи не так? 👀)Але, попри всю цю цензуру, 人情本 залишив свій слід в історії літератури й сьогодні вважається одним із попередників сучасного японського роману 🤎#history@momiji_typing
ヤッホー, моя шановна київська японістична спільнота 👀 хто долучатиметься до маршу? Цьогоріч 8 березня «Марш Жінок» виходить на вулиці Києва та інших міст, щоб нагадати владі: права жінок — це не формальність. Це питання нашої безпеки, гідності й майбутнього.Початок: 11:00Місце збору: буде оголошено пізнішеМи виходимо за жінок, які сьогодні служать на фронті та воюють на рівні з чоловіками. Вони мають бути забезпечені всім необхідним для служби й безпеки та захищені від дискримінації й сексуальних домагань.❕ Ми вимагаємо ухвалення законопроєкту №13037 про протидію сексуальним домаганням і дискримінації жінок у ЗСУ.Ми виходимо за жінок — військових і цивільних — які перебувають у ворожій неволі. Насильство проти жінок — це не «побічний ефект війни», а навмисна зброя.Ми вимагаємо:❕ негайних і системних дій для повернення жінок із неволі;❕ посилення міжнародного тиску на державу-агресора;❕ повної підтримки після звільнення — психологічної, медичної, соціальної та правової.Під виглядом «реформ» нам також намагаються нав’язати зміни до Цивільного кодексу без належного суспільного обговорення. У Верховній Раді просувають проєкти №14394, №14394-1, №14394-2, які можуть звузити права жінок.Ми вимагаємо:❕ відкликати ці проєкти;❕ провести широке публічне обговорення із залученням громадських організацій та незалежних експертів.Посилання на подію:https://bit.ly/4bVbyjKПосилання на форму до команди волонтерства:https://bit.ly/4qL8Gd4Бо якщо ми мовчимо — вирішують без нас.Виходь на Марш Жінок!
Сьогодні виявила, що назву мого освітнього простору можна трактувати трошки по іншому, а саме додати містичного підтексту (ох, як я таке люблю 👻)Я думаю, що більшість знає, що 紅葉 /моміджі/ буквально перекладається як «кленове листя», але за ним стоїть ще й одна з найвідоміших демонічних постатей з класичного театру. 🎭 Театр, кіно і культурна спадщина#art@momiji_typingІсторія про йокая Моміджі відома завдяки п’єсі з театру Но「紅葉狩」 /моміджіґарі/— «Полювання на кленове листя»), яка з’явилася ще в період Муромачі.У період Мейджі її адаптували для театру кабукі, а у 1899 році Моміджіґарі стала першим сюжетним фільмом в історії Японії.Подивитися можна тут👹 Легенда про відьму МоміджіЗа легендою, колись у горах префектури Наґаножила могутня відьма на ім’я Моміджі.Події відбуваються восени — у сезон милування кленовим листям (моміджіґарі), коли люди збиралися в горах на свята під золотими кронами.Самурая Тайра но Коремочі храм Хачіман послав на полювання на демонів. Його шлях привів на гору Тоґакуші, де, за чутками, мешкала особливо небезпечна кіджьо — жінка-демонеса 🤩На горі воїни натрапили на компанію аристократів, які влаштували свято милування листям. Господинею виявилася надзвичайно вродлива принцеса Сарашіна.Саке, танці й осіннє листя зробили свою справу — самураї сп’яніли й заснули під деревами.Уві сні Коремочі з’явився бог Хачіман і відкрив правду: принцеса Сарашіна — це і є кіджьо Моміджі, що заховано під маскою аристократки.Бог наказав убити її священним мечем Коґарасумару (小烏丸, «Малий ворон»).Прокинувшись, Коремочі побачив, що меч зі сну справді в нього в руках. Раптом гора спалахнула полум’ям, здійнялася вогняна буря, і перед воїнами постала десятиметрова демонеса з рогами з палаючих дерев!Після жорстокої битви Коремочі зміг здолати відьму гори Тоґакуші. Але хто знає, чи не трапиться ще біди у сезон милування кленовим листям… 🌚
Знайшла на теренах японських новин цікаву гіпотезу 👀 Перші люди Америки могли прийти з Японії#news@momiji_typing#history@momiji_typingЯпонські та американські науковці пропонують несподіваний погляд на походження перших Homo sapiens в Америці. Згідно з дослідженням, їхнім вихідним регіоном могли бути не Сибір чи Берінгія (так вважалося раніше), а території сучасних Хоккайдо, Сахаліну та Курильських островів!Археологи виявили разючу схожість між кам’яними знаряддями з найдавніших стоянок Північної Америки (18 000–13 500 років тому) та інструментами, знайденими на Хоккайдо, які є ще давнішими 🙂Особливо показові наконечники списів: їхня форма забезпечувала максимальну пробивну здатність і зустрічалась в цьому регіоні на кілька тисяч років раніше, ніж у Берінгії.Але як ці люди дісталися Америки, хмм?Під час піку льодовикового періоду Берінгія була холодною полярною пустелею без ознак людського життя. Водночас мешканці Японських островів уже мали мореплавні навички 🌊— про це свідчать стоянки віком до 35 000 років на островах Окінави та Каґошіми. Саме тому вчені припускають, що міграція відбувалася уздовж узбережжя Тихого океану — частково морем, частково суходолом. Цей маршрут відомий як гіпотеза «шляху ламінарій» (kelp highway).Міграція тривала тисячоліттями, починаючи приблизно з 20 000 років тому, і завершилася заселенням обох Америк. Важливо, що ці люди, ймовірно, не були прямими предками сучасних японців❕Науковці називають їх «примарною популяцією» — давньою групою, яка зникла, але залишила слід у глобальній історії людства.Ця теорія змінює саму оптику нашого погляду на міграції: історію поширення Homo sapiens варто розглядати не лише як рух континентальних народів, а як результат технологічної сміливості й адаптації острівних спільнот, які першими довірилися океану!
Раз ми вже почали політичні балачки, то поговорімо тепер трохи детальніше про погляди нової премʼєр-міністерки на соціальні питання 🙄#news@momiji_typingМи всі природно зраділи тому, що ґендерний барʼєр у японській політиці частково прорвано, але погляди пані Такаїчі подекуди є доволі спірними.Головне, що варто знати — вона right-wing з відверто консервативною позицією!“Coming from the right wing of the party, there is a strong, conservative family-and-social-values emphasis.”
Багато про неї може сказати уривок із TIME, де зазначалося, що Такаїчі «behaves like men».Наприклад, вона підтримала закон, який зобов’язує подружні пари мати спільне прізвище, та відкрито виступає проти одностатевих шлюбів…Джефф Кінгстон, професор азійських студій та історії, зазначає: «She doesn’t have a very positive track record on gender issues, on family-friendly policies, women’s empowerment».Водночас Такаїчі Санае прагне розширити медичне обслуговування для жінок і пообіцяла призначати більше жінок до свого кабінету.Для контексту: у нинішньому уряді, що складається з 20 осіб, є лише дві жінки, а в усьому парламенті — лише 15%.Також під час передвиборчої кампанії 2025 року вона пообіцяла часткові податкові пільги на оплату послуг нянь та податкові стимули для компаній, що забезпечують внутрішні послуги з догляду за дітьми. Це свідчить про те, що пані Такаїчі, можливо, почне підтримувати політику, більш сприятливу для жінок (дуже сподіваємося на це🤞🏻).Однак багато експертів застерігають, що це може бути лише стратегічним пом’якшенням позиції для покращення її виборчих перспектив… Тобто про реальні зміни переконань наразі не йдеться.Загалом, поки лише здогадуємося, як буде надалі, і сподіваємося, що, попри всі червоні прапорці, ця новина стане позитивною для Японії та, зокрема, для ґендерної політики всередині країни 🫠
TGLIST.COM.UA
