Проблема "стратегії" знищення противника по мільйон-мільярд голів в місяць полягає в тому, що така стратегія визнає нашу нездатність досягти успіху на полі бою військовим шляхом. Уявімо ситуацію: в першій світовій умовна Франція (в якій теж було все не слава богу з мораллю) б заявила, що воювати будуть лише гармати: Домінування та щільність артилерії в обороні створювали поле бою, де будь-який рух чи концентрація карались, а ешелонованість артилерії не давала розвивати успіх, порушуючи темп та організацію військ. Артилерією легко оборонятись, важко наступати - перемога буде! Але потім хитрий німець, який все ж хоче перемагати військовим шляхом знайде рішення: Прорив Брухмюллера полягав у тому, що він усвідомив, що справжньою перешкодою для маневру є не траншеї, а система артилерії противника. Він перебудував планування вогню навколо системного контрбатарейного придушення, розрахункового вогню без пристрілювання та чітко скоординованих, стислих у часі вогневих ударів, спрямованих на паралізацію управління і затримку введення резервів. Концентруючи не особовий склад, а ефекти, він нейтралізував здатність противника реагувати ще до введення штурмових підрозділів. Це перевертання логіки — досягнення вогневої переваги перед фізичною концентрацією сил — тимчасово відновило оперативну рухливість на полі бою, яке інакше повністю домінувалося оборонним вогнем. Якщо ми сконцентруємо "стратегію" навколо засобів доставки вибухівки та оборонного вогню, ми дамо теоретикам та планувальникам противника розкіш експерементувати та підбирати ключики до оборони і способи розгрому наших військ. Так само як і противник, незалежно від нарощування оборонних спроможностей ми маємо шукати вихід з позиційного тупику. Хибна думка, нав'язана нам результатами "контрнаступу" та перетримки Курську в політичних цілях, скувала наші війська та маневри.
«Я провів у російському полоні 3 роки та 5 місяців. Говорити про те, що росіяни дотримуються Женевської конвенції? Ні! Вони нелюди, садисти. Росіяни знущалися з полонених українців у всьому, починаючи з харчування – усі бачили, якими виснаженими повертаються військовополонені. Нас постійно катували електричним струмом – без жодних обмежень на частини тіла. Ми могли ходити лише зігнутими, у супроводі собак, із закритими очима. Будь-який вихід із камери означав жорстокі побої. Я хочу наголосити на тому, що ми маємо говорити про полонених оборонців Маріуполя, які вже четвертий рік перебувають у російських в’язницях, і ставлення до них надзвичайно жорстоке», – розповів військовослужбовець 1-го окремого батальйону 36 окремої бригади морської піхоти Іван Наконечний під час панельної дискусії в рамках Всесвітнього економічного форуму в Давосі, присвяченої обговоренню досвіду російського полону. Це свідчення нашого побратима, морського піхотинця, який боронив Маріуполь та кілька років провів у полоні. Це жахлива правда, яку повинні чути у всьому світі. Маємо докласти максимум зусиль для того, аби домогтися визволення усіх українських військовополонених та притягнути до відповідальності росіян, які щодня здійснюють злочини проти людяності.🟦36 ОБрМП у соцмережах:Facebook | YouTube | InstagramОфіційний сайт | Х | TikTok
🇫🇮 Фіннська війна маневруЛіто 2025: брак особового складу та розріджене поля бою через активність сенсорів (БпЛА, РЕР) — і ми поступово попри власне бажання сповзаємо в війну активних піхотних маневрів. Поки що це окремі напрямки але загальна тенденція на розбалансування сталої ЛБЗ очевидна. Тому, щоб хоч раз виправдати назву каналу, довести що розбалансована ЛБЗ це не смертельний вирок: "вилазь з помиральної ями, дурачок", вирішив для себе і для вас дослідити тактику дій маленької країни, що стикалась з радянсько-російською військової машиною і неодноразово досягала успіхів на тактичному рівні саме за рахунок піхотних маневрів. 1939-1944: Зимова війна та Війна-продовження (фіннська назва WW2); північний театр бойових дій; Фіни відмобілізовують усіх наявних резервістів (до 400 тисяч загальної чисельності) і навіть так набирають співвідношення 1:3 до одного лише Лєнінградськава військового округу СРСР станом на початок Зимової війни.Логіка по-нашому: "Людей нема, наступ це безглузда, стаємо в жорстку статичну оборону по лінії Драпатого-Маннергейма, не даємо противнику просунутись, рубаємось за кожну позицію, відновлюєм СП ПОДВОДНІК, ні шагу назад позаді Краматорсько-Хельсінська агломерація". Чи може ні? Фінни, перебуваючи під значним впливом європейської військової науки, пріоритезували активність: "культ наступу", розглядаючи статичну оборону як тимчасове явище або залежне від природних умов. Вбачали гостру необхідність в перенесенні боїв у тил противника для створення несподіванки, позбавлення противника вогневої переваги і погіршення ситуаційної обізнаності. У Зимовій війні та Війні-продовженні фінські офіцери робили акцент на центрі тяжіння, раптовості, створенні локальної переваги і резервах, добре тренували свої війська для наступальних дій, маючи на меті якісно перевершити найбільш імовірного противника — радянські війська — щоб компенсувати свою чисельну меншість. Через брак механізації та умови місцевості маневри часто були рівня роти-батальйону або взагалі ad-hoc зібраних з'єднаннь (бтгрів, ртгрів).І це працювало: маленька, технічно відстала і недозабезпечена армія в період з 1939 - 1944 системно досягала успіхів на тактичному рівні, знищувала в боях під корінь цілі дивізії меншими силами з значно меншими втратами. Тактика дій фіннів в боях отримала назву "Мотті" — і саме їй будуть присвячені наступні публікації.
"14 вересня – День танкових військ. Сьогодні ми вшановуємо воїнів-танкістів та всіх, хто веде в бій сталевих велетнів, створює й відновлює ці бронемашини для фронту.У нашій війні за Незалежність танкові війська стали символом справжнього гарту, міцності та нещадності до російських загарбників. Ви – сталевий кулак нашої армії, що стримує навалу агресора, нищить ворога на позиціях та проламує його оборонні порядки в ході наших наступів.Своїм професіоналізмом та хоробрістю ви довели, що український танк – не лише машина, а насамперед екіпаж, спроможний діяти рішуче, самовіддано й результативно. При цьому українські танкісти здатні опанувати й застосувати в бою будь-яку броню – від важких західних зразків до трофейних російських танків.Командири, навідники, заряджаючі й мехводи! Майстри, танкобудівники, інженери-механіки! Дякую кожному, хто конструює, ремонтує й модернізує броню. Хто йде на ній у бій.Вічна пам’ять воїнам-танкістам, які віддали життя за свободу й незалежність України.Честь і слава героям, які зараз у смугах відповідальності несуть бойове чергування й нищать ворога. Стійкості вам та наснаги для досягнення нашої спільної мети.Слава танковим військам!Слава Україні!" - Головнокомандувач ЗС України / CinC AF of Ukraine генерал Олександр Сирський
Що таке контракт 18-24 дрони?Це добровільна служба за контрактом для громадян віком з 18 до 24 років, яка дозволяє за 2 роки отримати конкурентні виплати, престижний досвід та соціальні гарантії, яких немає у цивільному житті.📝 Після підписання контракту обов’язкова посилена підготовка до 4 місяців (може буде скорочено якщо у в/с є сертифікати від шкіл БПЛА і т.п.)📝 Після 2 років контракту (з них обовʼязково 12 місяців участі у бойових діях) звільнення від призову на 1 рікПереваги контракту:• контракт на 1 000 000 грн. (200 000 грн одразу при підписанні контракту, та 800 000 грн виплат двома частинами на час дії контракту)• додатково до 120 000 грн/місяць + доплати за бойові завдання• вибір частини та спеціальності• компенсація житла протягом служби• медичне забезпечення + стоматологія та зубопротезування• іпотека 0.0% річних після закінчення контракту («єОселя»)• безкоштовний проїзд і комунальні пільги• навчання у закладах освіти у межах квот за кошти держави, після закінчення контракту• право на виїзд за кордон• можливість самостійно обрати місце проходження ВЛКВакансії у підрозділи, які беруть участь у програмі: 🪖 Сили Безпілотних Систем:• 429 окремий полк безпілотних систем «Ахіллес»• 427 окремий полк безпілотних систем «РАРОГ»• 424 окремий батальйон безпілотних систем «SVAROG»• 414 окрема бригада ударних безпілотних авіаційних систем «Птахи Мадяра»• 412 окремий полк безпілотних систем «NEMESIS»• 411 окремий полк безпілотних систем «Яструби» • 93 окремий батальйон підтримки• 59 окрема штурмова бригада безпілотних систем • 20 окремий полк безпілотних систем К-2• 14 окремий полк БпАК• 9 окрема бригада безпілотних систем🪖 Сили підтримки:• 808 Дністровська окрема бригада • 49 окрема бригада розгородження• 47 окрема інженерна бригада 🪖 Військово-морські Сили:• 426 окремий батальйон безпілотних систем• 39 ОБрБО• 38 ОБрМП• 36 ОБрМП• 34 ОБрБО🪖 Сухопутні Війська:• 475 окремий штурмовий батальйон «CODE 9.2»• 128 ОГШБр• 93 ОМБр «Холодний Яр»• 92 ОШБр• 72 ОМБр• 54 ОМБр• 30 ОМБр• 28 ОМБр• 24 ОМБр• 10 ОГШБр «Едельвейс»• 5 ОШБр• 3 ОШБр• 3 ОТЗБр🪖 Десантно-штурмові Війська:• 82 ОДШБр• 81 ОАеМБр• 80 ОДШБр• 25 ОПДБр🪖 Сили Спеціальних Операцій:• 144 центр ССО• 8 полк ССО• 4 полк «Рейнджер» ССО• 3 полк ССО 🪖 Сили Територіальної Оборони:• 127 ОВМБр• 108 ОБрТрО• 103 ОБрТрООбирайте посаду та надсилайте відгуки!Фото: МОУ#корисне
4 дитини загинули в наслідок ворожого обстрілу.4 дитини. Ціна, яку ми заплатили тільки сьогодні за те, що робимо не достатньо.4 дитини.Ціна, яку заплатили за уникнення від мобілізації.4 дитини.Ціна, яку ми заплатили за уникнення від податків.4 дитини.Ціна, яку ми заплатили за заохочення та утримання кацапських підарасів в органах управління.4 дитини.Ціна, яку ми заплатили за підлизування кацапській культурі та псевдоідентичності.4 дитини.Ціна, яку ми заплатили за свій похуїзм.4 дитини.Ціна, яку ми заплатили, дозволяючи негідникам розкрадати країну, одягнувши на них шапку недоторканного бояра.4 дитини.Ціна, яку ми платимо просто за те, що наш сусід підорас.4 дитини.Ціна, яку ми заплатили за свою слабкість.4 дитини.Ми платимо страшною ціною не тільки сьогодні, а і вчора, на минулому тижні, в минулому місяці, році, і так - мінімум останні 10 років.Ми платимо дітьми, пенсіонерами, чоловіками, батьками, братами, сестрами, домівками, роботою, спокоєм та затишком.Скільки можна платити кров'ю? Скільки треба ще сліз, щоб зрозуміти, що для завершення кривавого розрахунку треба зібрати кулачки та знищити країну підараса під фундамент, щоб вони безкінечно розраховувались своїми дітьми, жінками та пенсіонерами, щоб кожен їх чоловік, який направляв на нас зброю, сидів без кінцівок під церквою, просячи мілостиню.Ми маємо нанести максимально піздов країні уйобків, поки це дозволено, для того, щоб в майбутньому їх громадяни хрестилися та заливалися сльозами, благаючи не повторювати.Написати нам | Мерч | Підтримати канал
«Против веры!Против чести! Против власти!»Девиз анархиста Давида Чичкана, чьи похороны прошли в Киеве позавчера. Но речь не о нём, Давид с честью выполнил свой гражданский долг, хоть и не был рад (судя по его творчеству) переменам в стране, за которую отдал свою жизнь. Честь ему и Слава.Инцидент, который произошёл позавчера в центре Киева, безусловно, никакого отношения к церемонии прощания с Давидом не имеет. Прощание было (и на момент инцидента закончилось) на Майдане, а видео снято на улице Институтской, довольно далеко оттуда. Но основное оружие наших врагов, это, конечно, вечная ложь, так что пассажи в духе «радикалы напали на похоронную процессию» меня не удивляют. Поэтому я и решил написать, что, собственно произошло.Проезжая, по Хрещатику я увидел яркое сборище разных флагов: довольно непривычно видеть символику анархистов в 2025 году, но флаг ЛГБТ был на церемонии прощания с воином, безусловно, не к месту. Забегая вперёд скажу, что я даже уточнил у сослуживцев Давида, был ли тот гомосексуалистом и этот вопрос ввёл их в ступор на определённое время, но мы всё же выяснили, что нет, не был. Потому, по окончании процессии и вдали от её эпицентра, я нагнал и решил поинтересоваться у гомо-знаменосца, почему, собственно, флаг извращенцев был на церемонии прощания с погибшим воином? В этот момент господин Пилипенко проявил максимальную агрессию, внезапно вырвал флаг уже из моих рук, сопровождая это неприличной бранью. Ну а некий его союзник, или, возможно даже, партнёр, залил меня в упор перцовкой. Как раз в этот момент набежали сослуживцы Давида, убеждённые в том, что мне было важно помешать их траурной церемонии, которая, во-первых, уже закончилась, во-вторых, меня не интересовала изначально. Этот момент, собственно, и попал на видео.Глобально скажу так: если бы каждый пидор в Украине сражался бы так, как Виктор Пилипенко, только не за пидорский флаг, а за державный, то это было бы действительно достойно уважения.
Ми не забули і не пробачимо.«Принеси мені зойки катованих у льохах, тюрмах і на засланнях, щоб віра моя була гранітом, щоб зросла завзяттям міць, щоб сміло йшов я в бій…»Цього року вперше Україна вшановує на національному рівні пам’ять страчених, закатованих і загиблих у полоні. Дата Дня пам'яті обрана невипадково і напряму пов’язана з історією «Азову».Три роки тому, в ніч з 28 на 29 липня 2022-го року Росія здійснила один з найбільш зухвалих воєнних злочинів проти полонених – масове вбивство бійців «Азову» в Оленівці. Після виходу в «почесний полон» за наказом вищого командування, саме на території колонії в Оленівці утримувалися воїни Маріупольського гарнізону, яким російська сторона, згідно законів та правил війни, повинна була забезпечити нормальні умови й безпеку. Натомість росіяни влаштували теракт.За пару днів до цього, до завчасно підготовленого тюремного бараку, були переведені 198 бійців ОЗСП «Азов». Ввечері 28 липня наглядачі змусили всіх зайти всередину, натякали, що на полонених очікує смерть. Згодом поруч почала працювати ворожа артилерія, а приблизно о 23:45 у бараку пролунали два вибухи, які спричинили пожежу. 47 людей загинули відразу. Шестеро згодом стекли кров'ю. Понад 100 військовополонених отримали поранення. Кілька годин до них не допускали ні медиків з інших бараків, ні карети «швидкої». Тільки близько п'ятої ранку керівництво колонії дозволило евакуацію поранених.Російська влада звинуватила в обстрілі Україну, але ні незалежних, ні українських експертів на територію колонії не допустили. Місія ООН з пошуку фактів стосовно подій в Оленівці, на чолі з генералом Карлосом дос Сантуш Крузом проіснувала до січня 2023 року, після чого була розпущена. Україна наполягає на продовженні розслідування. Досі в російському полоні томляться тисячі українців і ми маємо пам’ятати про кожного та кожну з них. Так, як роблять їх батьки, що чекають; дружини, які не здаються; діти, що бережуть спогади. Наш сум — не мовчання, а дія. Бо пам’ять — це не лише про скорботу, а про відповідальність. Про обов’язок повернути своїх і не дозволити забути жодного. Про справедливе покарання катів, тому що без цього злочин буде повторюватися. Зупиніться сьогодні на хвилину. Подумайте про тих, хто був закатований, загинув у полоні. І з цим відчуттям продовжуйте їхню і нашу спільну боротьбу. За Україну. Проти ворога. За життя тих, хто досі в полоні. Свідчимо. Мстимося. Боремось.
А какое оно довольное, прям образцовый урод.Стоит, улыбается, гордо выпрямив спину:«Смотрите! Смотрите — это наше могущество! Гордитесь!»А на фоне — уничтоженные дома, детские игрушки валяются.Это не просто дома — это чья-то жизнь. Там росли, ссорились, влюблялись, строили планы, создавали семьи, которые тоже росли, ссорились, влюблялись… Там была жизнь.А теперь что?Пришел довольный кацап с лыбой: мол, «Поглядите, яма какая! Я доволен, мне нравится».Нравится улыбаться на костях.Нравится чувствовать страх слабых.Нравится танцевать на трагедии.Нравится угрожать и убивать.Нравится быть счастливым от того, от чего другие плачут.Стоит довольное, безродное, никчёмное. Ни кола, ни двора. Потенциальный моральный нищий, который смог реализовать себя только в причинении страданий слабым.Опущенное, обиженное, продажное животное.Это не просто Егор — это буквально олицетворение моральной уродливости русского солдата.Там, где другим плохо — ему хорошо. И чем хуже другим, тем лучше ему.Такие они — люди, которых в школе у очка обижали.Храни тебя морг, урод.Написати нам | Мерч | Підтримати канал
У медіасегменті з’їбунцівFM існує образливе відчуття меншовартості — тобто коли вони бачать інтерв’ю військових, які кажуть про те, що військові мають вищий соціальний статус, ніж інші.У свою чергу з’йобики дуже ображаються, питають, якого хуя, і чому це Микола з окопу, який до війни хвости коровам крутив, наразі вважається елітнішим за нього — борця за правду, який тікав із країни полями й річками.Чому український народ піддакує тіпам, які ями копають, більше, ніж борцям зі злочинною владою?Борчині за Бугра відірвані від війни, від реальності, в якій зараз живе український народ.У їхній інформаційній бульбашці головна трагедія — не обстріли, не вбивства і не просування росіян по чужих домівках, а те, що вони перелякані підараси, які кинули свій дім і тепер намагаються якось виправдати своє становище й повернутися, при цьому нихуя не роблячи.Ми давно психологічно змінились. У суспільстві домінує повага до сили, до дій, до вкладу у війну. Хіба може з’їбун вписатися в таку двіжуху?Як взагалі тіп, який дезертирував із країни, при поверненні може вважати себе на рівні з тими, хто воював, працював, донатив і гнувся на роботі на користь країни?Ти або влітаєш у нормальну двіжуху, або обісцяний лежиш на дорозі — іншого не дано.Людей, які воювали, донатили, працювали — в рази більше, ніж тих, хто абсолютно нічого не робив, крім як пиздів.Отже, вектор задає більшість.Є багато історій, багато трагедій, і люди змушені були виїжджати — це нормально.Чи можна їх за це корити? Ні.Але можна — і треба — корити за те, що ти асоціюєш себе з патріотом, українцем, людиною, яка хоче жити в Україні, при цьому нічого не робиш, окрім як дрочиш на коментарі, але вимагаєш рівних прав із тими, хто боровся й допомагав.І ще одне: в інтерв’ю про привілеї військові ніколи не кажуть, що всі мають цілувати їм п’яти чи ставити їх на п’єдестал.Ніхто не вимагає собі статусу “сапфірового громадянина”, якому все можна. Просто йдеться про елементарну повагу до людини, яка пішла захищати країну.Але блогери-з’йобки подають це так, наче військові вимагають боярських привілеїв.І цим вони прогрівають своїх гоїв на неповагу до військових — мовляв, гої це “вищий народ”, бо не попиздили воювати за Зелебобу, бо “вищий народ” розумніший за каструлі.Більше ніж впевнений: за кілька років ці самі з’йобки, повернувшись, почнуть качати тему, що військовим привілеї УБД не потрібні, бо “не заслужили”.Чому, мовляв, у військового є УБД, а в Олєшка, який воював на інформаційному фронті — нема?Коротше — все хуйня, пацани. Ображених попусків у цій країні давно не сприймають за людей.Ти або борешся, допомагаєш і підтримуєш, або обісцяний лежиш у канаві, щось там попездюючи.Іншого не має.До речі, в “клуб еліти” потрапити доволі просто — достатньо просто допомагати.А не зайобувати псевдоінтелектуальними висєрами, ціна яким — 50 рублів за коментар.У царстві воїнів немає поваги до переляканих піздаболів.Написати нам | Мерч | Підтримати канал
TGLIST.COM.UA
