Міняйлук Сергій “VELMET”

Я теж переглянув відео, де Михайло Ткач озвучив плівки - ймовірно, записи слідчих дій із квартири Міндіча. І знаєте, що найцікавіше? Воно навіть не про те, що там хтось комусь щось заніс, щось недофінансував, щось будував, щось “порішав”. Це вже, на жаль, майже не дивує. Найцікавіше - дивитися на все це і розуміти, що ми, можливо, сильно переоцінювали рівень організованості корупції. За умови що ми приймемо теоретично що записи дійсні.Бо в уяві суспільства корупція на такому рівні - це складні схеми, великі кабінети, конспірації, стратегічне мислення, холодний розрахунок. А по факту сидять дорослі дядьки, один із яких, ймовірно, міністр, інший - людина з “доступом до тіла”, і між обговоренням застав, будинків, бронежилетів на 7 мільйонів та “порішати сьогодні” плавно переходять до того, що вони вже становлять загрозу США на технологічному рівні.Найцікавіше, що ця інформація звучить максимально впевнено. І, судячи з діалогу, сприймається так само. Але це питання не тільки конкретних прізвищ. Це питання системи, де оцінюють не фаховість, освіту, інженерну культуру чи компетенцію, а доступ до “тіл посадовців” і вміння красиво набрехати на такому рівні, щоб самому в це повірити. І це, на жаль, не тільки наша проблема. Це вже хвороба часу. Окремо цікаво було дивитися епізод відео з співрозмовницею про будівництво будинка, особливо коли ти знаходишся в Горбовичах - на фоні будинку, збудованого за дуже схожою логікою. Для мене досі незрозуміло, що саме мотивує людей під час великої війни будувати такі споруди. Дурні гроші, які впали з неба людям, що, м’яко кажучи, їх не заслужили? Комплекси? Бажання довести самому собі власну велич? Жінка заставляє?Ну і окрема естетика – це цей «Прораб Наташа», яка вміло “розкатує” на камінці по 300 тисяч $. У Штребана теж був такий та купа готівки, яку через день дружина відвантажувала на кривий басейн із червоними рибками, переливами і всім цим провінційним уявленням про “успіх”.Якась реальність у нас остаточно розділилася. Є реальний світ - де війна, втрати, виробництво, відповідальність, нестача ресурсів і щоденна робота. А є абстрактний світ - де люди живуть у своїх “питаннях”, “рішанях” і фантазіях про рівень впливу.Проблема в тому, що ці два світи не можуть існувати окремо вічно. Вони все одно зіткнуться. І прикро не те, що це станеться. Прикро усвідомлювати, якими можуть бути наслідки.Дякую СПРАВЖНІМ, які по при все, на цьому фоні, тримають цю систему від калапсу…#міняйлук #miniailuk #новини✅ Підписатись ⚡️✅ Відео на YouTube

АРЕШТ У ВІДНІ по підозрі у розкраданні донатів.Інтерпол затримав у Австрії колишнього заступника мера Львова Геннадія Васьківа. Україна вже подала запит на екстрадицію..У 2023 році вибухає скандал навколо естонського фонду Slava Ukraini. Мова про донати, зібрані на допомогу Україні. Сума - близько 1,5 млн євро.За версією слідства:гроші заходили від естонського фонду → йшли на українські структури → далі проходили через компанію «Айсі Констракшн», пов’язану з Васьківим.Що саме інкримінують:– завищення вартості товарів– виведення коштів через підконтрольні структури– використання благодійки для отримання прибуткуОкремо:– ~1,55 млн євро пройшло через схему– понад 18 млн грн - можливе привласнення на “націнках”– ще 772 тис. грн - окремий епізод по лінії ЄІБСтатті:ч.3 ст. 201-2 (використання благодійних коштів для прибутку)ч.2 ст. 209 (відмивання)ч.2 ст. 358 (підробка документів)І важливий момент.Ще під час слідства людина виїжджає за кордон “під гуманітарку” - і не повертається.Далі класика:суд спочатку не дає арешт - не тому що чисто, а тому що процесуально все кривопотім арешт дозволяютьтепер - затримання в Австрії. І ось тут головне.Це вже не просто історія про чиновника.Це історія про те, як війна для когось стає “бізнес-моделлю”.Бо донат - це не просто гроші. Це довіра.Коли люди в Естонії кидають гроші - вони не купують послугу.Вони вірять, що допомагають. І якщо в цю точку вставляється схема -це не просто кримінал. І якщо вина буде доведена то тут збитки набагато більші ніж ці мільйони.#miniailuk #міняйлук #штребан✅ Підписатись ⚡️✅ Відео на YouTube

Велике прохання надалі не надсилати мені питання щодо цієї історії позовами проти моїх патентів шифр «ЩТРЕБАН» Три тижні тому я вже коментував це - https://youtu.be/DXXXXwxoc2c?si=XYnH1LBEbu6HONdQАле коротко знову поясню свою позицію, щоб більше до цього не повертатися.Я дійсно обґрунтовано для себе, субʼєктивно вважаю, що Довгий Олександр має певні проблеми з адекватним сприйняттям світу. І це не емоція, а висновок, який я робив раніше, спираючись на аналіз поведінки і матеріали, що потрапляли в публічний доступ. Відео дворічної давності -https://youtu.be/HhVlcc7nMc0?si=uZosE1Y9Ba36J2rGОкремо показовим є момент із заявами про “перемогу в судах”.Я не читав цей конкретний текст і не планую. Але будь-яка людина, яка хоча б мінімально розуміє, як працює судова система, знає просту річ:Рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили - це не перемога.Це етап.Є апеляція.Є касація.Є перегляд.Тому публічні заяви про “перемогу” на цьому етапі - це не юридична позиція.Це поведінковий маркер.І саме такі речі якраз і вказують на проблему.Це не діагноз, я не лікар, але зрівняйте - Це поведінкові маркери, наявності порушень когнітивних функцій, які кожен може оцінити сам.1. Людина “фіксує перемогу”, якої не було- оголошує результат без фактичного завершення- живе в уявному підсумку2. Купує ілюзію замість результату- витрачає ресурс на образ- компенсує відсутність змісту формою3. Живе в ролі, а не в реальності- важливо виглядати- не важливо відповідати4. Копіює замість того, щоб створювати- чужі рішення- чужий стиль- чужу поведінку5. Уникає прямого контакту з реальністю- не витримує складних розмов- уникає перевірки6. Переоцінює свій вплив- вірить у контроль там, де його немає- не бачить меж7. Не визнає помилки- відповідальність відсутня- завжди “винні інші”8. Потребує постійного підтвердження “сили”- демонстрації- публічність- глядач9. Приймає рішення зі стану, а не з логіки- довести- не програти- не виглядати слабким10. Імітує компетентність- через слова- через стиль- через інструменти- через подачуСпівпадають маркери?А тепер подивіться ширше.Хто це підтримує? Хто це лайкає? Хто в це вірить?Люди, які:- не перевіряють- не розуміють базових речей- плутають впевненість із компетентністюІ саме це середовище це все тримає.Бо без нього “персонажі” не існують.А тепер найцікавіше.Сьогодні такі люди не просто пишуть пости про чергову уявну перемогу, щоб на порозі дому зустріли героя, хоч і фейсбучного, але не людину з ураженням мозку після ішемічного інсульту.Такі герої :- формують думку- пробують впливати- хочуть владиНе тому, що можуть.А тому хвороба дає впевненість, що можуть.А безвідповідальність в країні, дає змогу збагачуватись, і втрачати цей ресурс на такі судові рішення. Питання просте:Ви готові жити в системі, де такі люди приймають рішення? #міняйлук #miniailuk #думки #штребан

«8 років за антисемітизм»: що насправді стоїть за законом №5110Будь-яка етнічна чи релігійна ненависть, має отримувати правову оцінку. Основа проблем сучасності на мою думку не збалансована система, що базується на безвідповідальності, а не особистості виділенні по расовим ознакам. Правова держава починається не з показових жестів, а з рівності. Конституція України прямо каже, що громадяни є рівними перед законом і що не може бути привілеїв чи обмежень за етнічними, релігійними чи іншими ознаками. Саме тому головне питання тут не в тому, чи треба боротися з антисемітизмом. Треба. Питання в іншому: чому держава знову обирає шлях символічного виділення окремої теми замість послідовного та однакового захисту всіх громадян. Закон №2037-IX не створив нову правову реальність “з нуля”. Верховна Рада ще у лютому 2022 року ухвалила законопроєкт №5110, а його суть офіційно пояснювалася дуже вузько: до статті 161 Кримінального кодексу прямо додали “прояви антисемітизму” як одну з форм правопорушення. Президент підписав цей акт лише 14 квітня 2026 року. Тобто сьогодні нам продають не правову революцію, а відкладену на чотири роки технічну поправку, яку раптом подали як велику політичну подію.Найгучніше в цій історії звучить цифра “до 8 років”. Саме вона працює на заголовок, страх і емоцію. Але навіть із відкритих пояснень видно: верхня межа стосується кваліфікованих випадків, а не будь-якого різкого вислову. Коли ж із вузької зміни до статті 161 роблять інформаційну драму про “нові посадки за слова”, це вже не правове просвітництво. Це боротьба за увагу - політичну, медійну, емоційну. Чому саме зараз потрібно привернути увагу залишається загадкою, можливо цікавить реакція, можливо потрібно звернути увагу в контексті досягнення інших цілей, тут вже точно історія покаже згодом. Найслабше місце всієї цієї кампанії - реальні дані. Вони не показують вибухового сплеску антисемітизму, який би пояснював саме такий пафос. Навіть у самому єврейському середовищі звучить стриманіша оцінка, ніж у гучних заголовках. У матеріалі JewishNews з позицією громади щодо законопроєкту №13366 прямо сказано, що проблема антисемітизму в Україні не має системного, ідеологічного чи масового характеру. Ба більше, профільні моніторинги самі показують, наскільки легко навколо цієї теми виникає штучне перебільшення. Наприклад, графіті на стіні синагоги “Темпль” в Івано-Франківську у листопаді 2024 року не включили до статистики, бо ідеологічний характер інциденту не був очевидним. А стільки інших графіті з’явилось в той час в цьому місті? Тобто навіть у резонансних епізодах не все так однозначно, як це подають ті, хто любить гучні слова більше за точність. Але це означає, що медійний образ “надзвичайної загрози”, під який сьогодні розганяють політичний шум, не підтверджується наявними фактами.Окремі реальні випадки антисемітського підбурювання в Україні є, і заперечувати це не треба. Також випадки расової дискримінації є і відношенні до представників інших нацменшин. Показова ситуація в розрізі закону 5110, від 1 квітня 2026 року, де 31-річному мешканцю Мукачівського району повідомили про підозру за ч. 1 ст. 161 КК України через публічні заклики до фізичної розправи над представниками єврейської спільноти. Але саме цей кейс показує і ще одну важливу річ: підозру оголосили до підписання закону 14 квітня 2026 року, тобто чинна стаття 161 уже дозволяла реагувати на явний антисемітизм і без нинішнього медійного шуму. Чесна державна відповідь мала б полягати не в гучній символіці, а в якості розслідувань, належному обліку, однаковому застосуванні закону і захисті від будь-якої мови ворожнечі - без вибіркових акцентів і політичної театральності.

Показали мені цю картинку, щоб повеселити, з питанням: «Не хочеш себе так намалювати?»Ну таке)) Цікаво, що саме треба було наговорити автору, щоб ШІ намалював йому такі версії себе - ще й у такому різноманітному оточенні.))Але якщо чесно - картинка не смішна. Вона показова.Бо людина, яка малює себе в таких образах, керує іншими людьми.І це вже не про гумор.Це про те, як змінилась реальність.Ми поступово все більше заходим в світ, де образ почав підміняти компетентність, а відчуття впливу - реальний вплив. І проблема тут не в тому, що люди стали більш амбітними. Амбіція - це нормально. Проблема в іншому: цифрове середовище дало багатьом людям ілюзію, що між «я можу красиво говорити» і «я реально здатен це робити» майже немає різниці.Психологія давно описала цей механізм. Люди часто переоцінюють свої можливості не тому, що хочуть когось обманути, а тому, що не до кінця розуміють межі власних знань. Є навіть окремий ефект - коли здається, що ти добре розбираєшся у темі, доки тебе не попросять пояснити її детально і без загальних фраз.Соціальні мережі цей ефект значно підсилили.Вони дали:~ швидку реакцію~ відчуття підтримки~ видимість впливуІ в якийсь момент це починає сприйматись як реальний вплив.А коли до цього додаються сучасні інструменти - включно зі штучним інтелектом - межа стає ще тоншою. Сьогодні можна виглядати експертом, не маючи глибокого досвіду. Можна говорити переконливо і при цьому не до кінця розуміти масштаб відповідальності.І саме тут виникає ключове питання.Що відбувається, коли така людина отримує не просто увагу, а реальну роль - у підрозділі, у команді, в управлінні?У більшості випадків нічого критичного не стається одразу.Але з’являються дрібні речі:~ поспішні рішення~ конфлікти~ небажання визнавати помилки~ впевненість там, де потрібна обережністьІ саме з таких дрібниць поступово складаються великі проблеми.Бо будь-яка система - чи це бізнес, чи державна структура, чи військова частина - тримається не на словах, а на здатності людей витримувати відповідальність.Є люди, для яких відповідальність - це тягар, який вони свідомо беруть на себе. (Їх все МЕНШЕ)А є ті, для кого вона відсутня, а влада - це спосіб щось довести. (А цих стає Критично БАГАТО.)Це проблема. Система вибудувалась таким чином що навіть люди з реальними психологічними вадами, через відсутність механізму виявлення і контролю, без проблем попадають на відповідальні посади. І далі вони:~ плутають роль із собою~ вплив - із його відчуттям~ відповідальність - із можливістю спробуватиУ мирний час це вже ризик.У воєнний - це має катастрофічні наслідки.Бо рішення починають прийматись не з логіки задачі, а з логіки внутрішніх потреб: довести, втримати образ, не виглядати слабким.Саме тому питання відповідальності сьогодні важливіше за питання образу.Якщо людина претендує на керівну роль, у військовій структурі чи в управлінні людьми - головне не те, як вона виглядає.Головне - чи здатна вона витримати реальність цієї ролі.І тут має працювати простий принцип:Відповідальність має передувати посаді, а не з’являтись після наслідків.Бо інакше система починає вчитись на помилках там, де ціна цих помилок - занадто висока.P.S Щиро дякую СПРАВЖНІМ хто це все ще тримає на своїх плечах. #miniailuk #міняйлук #війна✅ Підписатись ⚡️✅ Відео на YouTube

Про війни і НАФТУ.Давно крутилася думка: а коли закінчиться НАФТА? Вирішив трохи в цьому розібратися.Світ досі не витрачає 100% свого потенціалу на розвиток і найшвидше зменшення залежності від нафти. Натомість він витрачає колосальний ресурс на війну - щоб стати найсильнішим серед залежних.Насправді все буде не так просто. Спершу закінчується дешева й зручна нафта, а вже потім починається боротьба за логістику, переробку, страхування і політичний контроль.Якщо дуже грубо брати нинішні запаси й темпи видобутку, то США мають близько 46 млрд барелів доведених запасів і прогнозний видобуток 13,5 млн барелів на добу - це приблизно 9 років. росія - 58 млрд і 9,2 млн барелів на добу, тобто близько 17 років. Саудівська Аравія має 261,7 млрд барелів і зберігає потужність у 12 млн барелів на добу. Венесуела має 303 млрд барелів - найбільше у світі. Є ще Канада та інші, але це вже для більшого матеріалу.Тому першим “закінчиться” не у того, в кого менше в землі, а у того, в кого дорожче качати і важче вивозити.США ще довго триматимуть фінанси й технології, але сланцевому видобутку буде все важче втримувати темп, тут вилику роль грає імпорт. росія ще глибше сяде на Азію та Арктику. Саудити гратимуть роль останнього великого стабільного бареля. А Венесуела залишатиметься гігантським резервуаром на папері, поки не відновить інфраструктуру - її НПЗ на початку квітня працювали лише на 31% потужності.Тобто ВЕЛИКА ВІЙНА буде не за “останню краплю”, а за стратегічний напрямок.OPEC оцінює глобальні підтверджені запаси на кінець 2024 року у 1 567 млрд барелів. Тому війна буде не за сам факт нафти, а за те, хто контролює маршрути, флот, труби, НПЗ, санкції і страхування.Сильніший не той, у кого більше нафти під землею. Сильніший той, хто останнім зможе стабільно довезти свій барель до покупця.І от це, мабуть, найприкріше, повторюсь.Найгірше, що людство досі не б’ється по-справжньому за незалежність від нафти. Воно б’ється за право останнім залишитися головним у світі, який усе одно від неї залежить.✅ Підписатись ⚡️✅ Відео на YouTube

Але й тут важливо: відповідальність має бути не вибірковою, а справедливою. Якщо в одних відповідальність жорстка й миттєва, а в інших - розмита або відсутня, це вже не порядок. - це перекіс! А перекіс завжди веде до трагедії. Саме на таких перекосах і паразитують ті, кому вигідна слабка, розсварена, виснажена Україна. Відповідальність має бути в усіх напрямках. Відповідальність держави - дати чіткі, прості й однакові правила. без принижень та подвійних стандартів. Відповідальність системи мобілізації - працювати в межах закону, а не в межах “як вийде”. Відповідальність влади - чесно пояснювати суспільству, який у нас план війни, як формується ресурс, де межі служби, як працює ротація, де гарантії, де справедливість. Відповідальність суспільства - не перетворювати страх, втому й злість на ненависть одне до одного. Відповідальність тилу - не жити в режимі “тільки б не я”, поки хтось інший тримає фронт. Відповідальність фронту й тилу разом - пам’ятати, що вони не вороги, а одна система виживання країни. У цьому контексті дуже показовими є й міжнародні дані про готовність суспільств воювати за свою країну. За опитуванням Gallup International, наприкінці 2023 року в Італії готовими воювати за свою країну назвали себе 14%, у Німеччині - 23%, у США - 41%, а по Європі загалом - близько третини. Це не означає, що “Європа погана”, а ми “кращі”, це означає інше, що сучасні демократії теж мають величезну проблему з готовністю суспільства до війни. Для України зараз важлива внутрішня єдність. Найгірше, що можна робити зараз - це насолоджуватися взаємним приниженням. Коли цивільний радіє чужому “пакуванню”, або хтось у формі зневажає тил як суцільну масу ухилянтів. Коли інтернет живе роликами, де приниження збирає більше переглядів, ніж приклади добровільного входу у військо, донатів, служби, взаємної підтримки, це говорить все про моральне виснаження країни. Ми повинні усвідомити, що один без одного ми не витягнемо. Без фронту не буде держави, без тилу не буде фронту, без справедливих правил не буде довіри, без довіри не буде мобілізації, без відповідальності не буде справедливості, а без єдності не буде перемоги. Згадуючи березень 2022 року, можна сказати що це була практична модель виживання. Не було істерики, взаємної ненависті, були прості правила, готовність нести відповідальність, загострене відчуття справедливості, незмірна повага до тих, хто воює, розуміння, що країну тримає не один інститут і не одна професія, а зв’язок між усіма, хто не дав їй впасти.P.S. Текст довгий, напевно в моїй стрічці найдовший. Не по своїй волі), отримав від долі трохи «вільного» часу для написання.Фото нижче ⬇️ датоване 25.02.2022.Військовий на ньому - друг MARIO, загинув майже через рік. І Андрій,який у той час працював без відпочинку, що в подальшому мало свої наслідки…#miniailuk #думки #війна

І ось тут виникає ключове питання.Якщо плити були завезені як безкоштовна благодійна допомога, то: як на них могли збиратися кошти і перераховуватися на рахунки «Балістики»?Неважливо за якою ціною - дорого чи дешево.Вони ж вже були завезені в Україну для безкоштовної передачі, і іншою структурою.Питання, яке залишилось тоді, у 2022 році, без відповіді.І головне -куди пішли гроші, які збиралися під ці плити?Чому це важливо..Можливо, якби ця ситуація була нормально пояснена ще в 2022 році, то у 2026 році не виникало б нових питань.До речі, знову закупівлею у Довгого Олександра («Балістики») амуніції «Госпітальєрами» і дублюванням банок Яною Зінкевич, навіть з метою швидшого і прозорішого збору.Але життя часто працює інакше.Є проста закономірність: Якщо з маленької проблеми не зроблено висновків, вона повертається — але вже у значно більших масштабах.Про звітністьНасправді це питання дуже легко закривається.Звітність — це не записка, написана олівцем.Звітність — це:• рахунок на оплату• банківський платіж• інвойс• видаткова накладна• митна декларація• документи передачі (акти, журнал видачі тощо)Із цих документів легко зрозуміти:• хто оплатив• хто завіз• коли завіз• на яких умовах• кому передалиЯкщо це була волонтерська безкоштовна допомога, то продаж такої допомоги - це злочин. Як і сам збір для купівлі того, що мало отримуватися від фонду безкоштовно. Тут цікаво, чи відомо було про походження цих бронепластин усім сторонам.Якщо це був комерційний імпорт, то має бути декларація, митне оформлення і всі відповідні документи.Ці документи можуть зняти питання, але мені здається що, самих документів не буде, а буде купа текстів у постах з написаним олівцем «звітом». Переконайте мене в зворотному. До речі, збори в той час проводили на аналогічні плити Юрій Гудименко та Олександр Карпюк, але до кінця не цікавився, чи це та сама історія.ВисновокІсторію 2022 року я розповів лише тому, що був безпосередньо до неї причетний.Про події 2026 року скажу лише одну річ.При всій повазі до військових медиків і тих, хто рятує життя: адміністрація будь-якого фонду повинна виконувати свій функціонал.А це - прозорість, відповідальність і звітність.Бо якщо питання можна закрити аркушем паперу з написом олівцем, то дуже швидко ми можемо заїхати в ситуацію, де такими папірцями почнуть закривати будь-які питання.І основне - наслідки для СПРАВЖНІХ.Тінь, яку кинули на довіру до зборів, не сильно відобразиться на тих, хто в них задіяний. Якщо вони дійсно мутили то ймовірно, на мою думку уникнуть відповідальності, а от ваші збори просядуть, як і зміниться довіра закордоном до таких інституцій. Ця історія не для отари, не для тих чий стиль життя це патологічна брехня. Ця історія для Свідомих.@miniailuk✅ Підписатись ⚡️✅ Відео на YouTube

Розумні люди рідко прагнуть влади.Не тому, що не здатні її отримати - а тому, що добре розуміють її справжню ціну. Влада - це не статус і не сцена. Це відповідальність за рішення, які впливають на долі мільйонів.Саме тому історично найкращі державники часто приходили до влади не через особисте прагнення, а через обставини, обов’язок і довіру суспільства.Натомість у сучасному інформаційному просторі все частіше можна спостерігати іншу тенденцію: публічні заяви про «похід у політику» роблять люди, для яких головним ресурсом є медійність. Спорт, шоу-бізнес чи популярність у соціальних мережах раптом починають подаватися як достатня кваліфікація для управління державою.Але політика - це не ринг і не телешоу.Тут немає коротких раундів і гучних аплодисментів. Тут є довгі роки рішень, відповідальності та наслідків.Тому суспільству завжди варто ставити просте питання: «Людина прагне влади, тому що хоче служити державі, чи, тому що влада здається черговою сходинкою особистого бренду?»Бо між цими двома мотивами - прірва. #політика #відповідальність #суспільство #державнеуправління #Україна@miniailuk✅ Підписатись ⚡️✅ Відео на YouTube

🔥Унікальні кадри проведення диверсійних дій на початку введення військ у Курську область. Десятки пройдених кілометрів. Подолання мінно-вибухових загороджень і водних перешкод. Прохід повз населені пункти, де ховається боягузливий ворог.Усе це — щоб принести смерть окупантам, посіяти серед них страх і показати, що таке український спецназ. Щоб задати темп іншим, зміцнити братерство й досягти поставленої мети.Ми — однакові. Одна зграя з однією ідеєю та спільною підготовкою. Маємо власну естетику виконання бойових завдань і поведінки в цілому. Слабким у нас не місце. Тим, хто вважає себе “іншим”, — також.Нас мотивують не зарубіжні фільми про спецназ, а реальні дії наших бійців і офіцерів. Жоден спецпідрозділ світу не працював у таких умовах, як ми, і жоден не досягав таких результатів.Ми тримаємо марку. 🫡Дякуємо Курщині за безцінний бойовий досвід. Далі буде.📍Довідково: Зранку, 6 серпня 2024 року, Збройні сили України розпочали наступ на територію Курської області Росії. До операції був залучений підрозділ UA_REG TEAM.