Розум суспільних видів є напрочуд резонансним. Нейробіологи зазвичай досліджують один мозок за раз. Вони спостерігають за тим, як працюють нейрони, коли людина, наприклад, читає певні слова або грає у відеогру. Однак, будучи соціальними тваринами, ті ж самі вчені виконують більшу частину своєї роботи разом - проводять мозковий штурм гіпотез, ламають голову над проблемами і допрацьовують експериментальний дизайн. Дослідники все частіше враховують цю реальність у своїх дослідженнях мозку.

Колективна нейронаука, як її називають деякі фахівці, - це швидко зростаюча галузь досліджень. Першим послідовним висновком є те, що коли люди розмовляють або діляться досвідом, їхні мозкові хвилі синхронізуються. Нейрони у відповідних ділянках різних відділів мозку запускаються одночасно, створюючи відповідні патерни, як у танцюристів, що рухаються разом. Слухові та зорові зони реагують на форму, звук і рух подібним чином, тоді як ділянки мозку вищого порядку, схоже, поводяться аналогічно під час виконання більш складних завдань, таких як осмислення побаченого або почутого. Досвід «перебування на одній хвилі» з іншою людиною є реальним, і це видно в активності мозку.

Така робота починає розкривати нові рівні багатства і складності комунікабельності. Наприклад, у класах, де учні взаємодіють з учителем, їхні моделі мозкової обробки починають узгоджуватися з моделями цього вчителя, а більша узгодженість може означати краще засвоєння матеріалу. Нейронні хвилі в певних ділянках мозку людей, які слухають музичний виступ, збігаються з хвилями виконавця - чим більша синхронність, тим більше задоволення. Пари демонструють вищий рівень синхронізації мозку, ніж неромантичні пари, так само як і близькі друзі порівняно з більш віддаленими знайомими.

Але як відбувається синхронізація? Багато чого в цьому явищі залишається загадковим - навіть вчені іноді використовують слово «магія», коли говорять про нього. Одне з простих пояснень може полягати в тому, що узгодженість між мозком є результатом спільного досвіду або просто ознакою того, що ми чуємо чи бачимо те саме, що й хтось інший. Але новітні дослідження показують, що синхронність - це щось більше, ніж це - або може бути. Лише зазирнувши в мозок усіх людей, які беруть участь у взаємодії, каже нейробіолог Вейже Хонг з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі, ми зможемо почати «повністю розуміти, що відбувається».

Дослідники відкривають синхронність у людей та інших видів і складають карту її хореографії - ритму, часу та хвилеподібності, щоб краще зрозуміти, які переваги вона може нам дати. Вони знаходять докази того, що міжмозкова синхронізація готує людей до взаємодії, і починають розуміти її як маркер стосунків. Враховуючи, що синхронізовані переживання часто бувають приємними, дослідники підозрюють, що це явище є корисним: воно допомагає нам взаємодіяти і, можливо, сприяло еволюції соціальності. Цей новий вид дослідження мозку може також пролити світло на те, чому ми не завжди «клацаємо» з кимось або чому соціальна ізоляція так шкідлива для фізичного та психічного здоров'я.

Читати статтю повністю.