Розум - зброя нації

Знаєте, чому радянські колгоспники різали свиней уночі, у сінях, попередньо вдягнувши на голову мішок із золою – щоб кабанчик задихався і не кричав? Не знаєте?Тому що чоловік, який своїми руками виростив кабана, повинен був віддати його шкіру державі. На офіцерські чоботи, портупеї та інше необхідне державі військове майно.А сало хотілося, щоб зі шкіркою було. Яке ж сало без шкірки? От і різали свиней потай. А голові колгоспу та голові сільради хабар давали. Цим же салом зі шкіркою та найкращим шматком м'яса.Знаєте, чому селяни і в СРСР рубали фруктові дерева? Тому що комуністи запровадили драконівські податки на них. Нема грошей? Не біда. Брали "натурою" - вовною, м'ясом, овочами та тими самими фруктами. Ось мужики й взялися за сокири. Рубали та плакали – ті груші та вишні ще їхні діди садили.А ще моя мама згадувала, як їх зобов'язували вивозити на колгоспні поля... власні екскременти. На добрива. Сам мав свій туалет на кшталт "сортир" вичистити і сам на поле, куди бригадир вкаже, вивезти. Або винести. Нікого не хвилювало, як це гуано в полі виявиться. Але віддай – не гріши.А ви знаєте, що рідна держава обкладала всіх селян, які мали корів, натуральним податком - 220 літрів молока на рік дай. Горбуєшся на корівку ти, а молочко держава підгортає. Якщо хто не в курсі, як воно дається - молочко - спробуйте день косою помахати. Я махав – знаю. А сіно скиртувати не пробували? Теж скажу – не ложкою за столом працювати.І так, якщо у вас був десяток курей - улюблена держава робітників і селян дбайливо зобов'язувала здати 180-250 яєць на рік. Бо держава своїми яйцями пролетаріат забезпечити не могла.І так – на кожну свиню, яку виростив радянський мужик, теж існував податок.Це все на додаток до важкої, від темної до темної роботи в колгоспі. Практично безкоштовною, бо що таке зарплата 40-50-60 рублів? І ту лише з 1966 року почали платити. А до цього цілих 36 років ішачили колгоспники задарма. За "трудодні". Відпрацював "трудодень" - отримай 2 кілограми зерна, і ні в чому собі не відмовляй. Грошей хочеш? Продай ці 2 кіло рідній державі. За ціною вдвічі меншою, ніж держава у колгоспу купує. Але 2 кіло на "трудодень" то вже багато. В середньому було 600 грамів.Як люди не тікали з цього "раю"? Тікали, ще як. Незважаючи на те, що рідна радянська держава, в якій "так вільно дихає людина", зробила мужиків кріпаками, фактично заборонивши виїзд із колгоспу, відібравши паспорти.Моєму батькові пощастило. Рідний колгосп направив його вчитися на тракториста у Старобешові. Після цього він потрапив до армії, а з армії поїхав "піднімати цілину" за "комсомольським набором". У Калмикію. А це вже – паспорт. А паспорт давав право на "ліво". Так наша сім'я опинилася не в колгоспі, а в державному підприємстві – радгоспі.А це вже зовсім інша річ. Платили хоч і мало, але все ж таки платили, а не ті мізерні 40-50 рублів "колгоспних". І пенсійний стаж ішов державний, а не колгоспний. Знаєте, що таке "колгоспна пенсія"? Це 12-18 рублів на місяць. Бувало, що й 5 карбованців і навіть три.P.S."Народ, який забув, або не знає свого минулого - не має майбутнього" - казав Платон. Останнім часом (може мені просто не щастить) знову почастішали випадки зустрічі зі "свідками світлого радянського минулого"., причому вже і молоді є, які тоді не жили. А отже...Павло Бондаренко

Таємниця живого каміння в лівійській пустелі, які утворюють «Долину планет».  Здається, що може бути дивовижного та чудового в пустелі?  Чуєш слово «пустеля» і перед очима безкраї піщані дюни, і палюче сонце... Але у Творця не буває нічого зайвого чи некрасивого.  І ось посеред піщаного моря — одне з таємничих і рідкісних чудес. Це місце називають Кавакеб.  Знаходиться воно у Лівії, у долині Ван Тікофі.  Долина зберігає щось таємниче та незрозуміле.  Незвичайні камені дуже схожі на планети та небесні тіла, що утворюють небесну карту.  Ці космічні живі скелі є справжньою перлиною держави, скарбом Лівії.  Найбільше вчених вабить їх досі невідоме, загадкове походження.  Ці геологічні утворення невідомого походження докорінно відрізняються від інших скель Землі.  Справа в тому, що це каміння поступово росте, рухається і розмножується.  Валуни поводяться як живі організми.  Середній діаметр каміння близько десяти метрів.  Вони лежать неподалік один від одного за абсолютно незрозумілою системою.  Коли там, серед них, здається, ніби потрапив у космос.  А якщо нагадати собі про те, що тебе оточують скелі, які є формою життя — фантазію починає зашкалювати.Хочу все знати 😍

Він народився в Австрії, але найбільш любив та досліджував  Кременеччину…І не тільки… Віллібальд Бессер…  Учений, який першим  здійснив ботанічні наукові розвідки на Волині і Галичині.  Систематик, флорист та ентомолог, доктор медицини та перший професор ботаніки Київського університету Святого Володимира, природодослідник, який присвятив все своє життя й науково-педагогічну діяльність Україні.А починалось усе так. Співзасновник Вищої Волинської гімназії у м. Кременець граф Тадеуш Чацький розглядав кандидатури на посаду викладача природничих наук і зупинив свій вибір на випускникові Львівської гімназії В. Бессері. Так,  у 1809 році Віллібальд переїхав у Кременець і став викладачем гімназії і директором ботанічного саду. У 1818 року гімназію було реорганізовано в ліцей. За складністю навчальних програм він прирівнювався до Віленського університету.Кременецький ліцей став місцем розвитку культури і науки. В. Бессер відігравав у ньому важливу роль. У 1823 р. колекційний фонд Кременецького ботанічного саду налічував вже 12 тисяч видів і форм різних рослин, сад став одним з кращих і відомих садів Європи, скарбницею природного багатства та одним із осередків природничої науки та просвітницько-навчальної діяльності і увійшов до номенклатури ботанічних садів світу. Учений постійно листувався і займався обміном рослинами, насінням та гербаріями з багатьма ботанічними садами та найвідомішими флористами різних країн. Він здійснив наукові експедиції на Волині, Поділлі, Галичині, Бессарабії, Правобережній Україні, Одещині та інших регіонах й країнах. Видав 16 каталогів рослин і насіння, які сьогодні стали бібліографічною рідкістю, написав понад 40 наукових праць та методичних рекомендацій, описав понад 100 нових для науки видів рослин.  Його власний гербарій налічував 18 тисяч таксонів. Невтомний природодослідник займався питаннями акліматизації, інтродукції, використання рослин місцевої та світової флори в медицині та інших галузях. У 1831 р. Кременецький ліцей закрився.У 1834 році  В. Бессер переїхав у Київ і був призначений ординарним професором університету Святого Володимира, директором ботанічного саду, очолив кафедру ботаніки.Після виходу на пенсію у 1841 р. В. Г. Бессер повернувся до милого серцю Кременця у свій будинок, де і помер у 1842 р. За його заповітом похований на  Кременецькому монастирському цвинтарі.Його бібліотеку та найцінніші колекції ботанічного саду перевезли до університету Св. Володимира, (нині це Київський національний університет імені Т. Шевченка).Заслуги Віллібальда Бессера гідно пошановані науковою спільнотою. Його називають «батьком флористики». Багато видів рослин назвали на його честь: живокіст  Бессера, арум Бессера, аконіт Бессера та інші. Його обрали членом Краківської академії наук та членом-кореспондентом РАН, дійсним та почесним членом понад десяти наукових товариств: Лондонського, Імператорського Віленського, Королівського Варшавського та ін. Його постаті присвячуються всеукраїнські та  міжнародні науково-практичні конференції.У Кременці Вілібальду Бессеру встановлено пам’ятник, відкрито меморіальну дошку, зроблено експозиційну ділянку "Сад Бессерівських рослин".І ми шануємо його пам᾿ять.                    На нашій виставці, присвяченій 240-річчю від дня народження В. Бессера ви зможете побачити фондові матеріали про цього талановитого, закоханого у природу вченого.Людмила Бочарова, старша наукова співробітниця відділу природи ТОКМ

Олег Манчура:Колись етнічний росіянин Олександр Дегтярьов показував мені ракету, якою ЗСУ могли б в'ї*ати по всій довжині Волги: від Ярославля до Астрахані*.Головний конструктор КБ "Південне" тішився, як дитина: ракета "Грім-2" пройшла свої перші випробування.Її зробили за гроші саудитів, але крім експортної версії була і для ЗСУ.Дивлячись на цю залізну смерть, я відчував безмежне щастя, бо як пояснив мені генеральний конструктор Павлоградського хімзаводу Леонід Шиман: "В зоні досягнення нашого аналога "Іскандера" гідростанції на Волзі, теплостанції, хімічні підприємства, великі скупчення військ та боєприпасів, які можна накрити одним махом".Шимон очолював підприємство, на якому багато років різали знамениту "Сатану", яку спроєктувало те саме КБ "Південне".В нас забрали ядерну зброю, але ми впритул підійшли до створення стратегічного неядерного щита.Русскіє бісилися. Підмовляли китайців, які були важливими партнерами двох підприємств, шантажувати їх: або ви припиняєте розробку "Грім-2", або втрачаєте наші гроші."Путін добре подумає чи варто запускати ракети по Україні, якщо знатиме, що йому прилетить у відповідь і спровокує техногенні катастрофи", - казали мені тоді на КБ "Південне".200 ракет з дальністю 280 км — це мало стати лише початком.Бо на КБ "Південне" хитро посміхалися: "Але ж ти розумієш, що 280 км це умовно, нам же не важко буде поставити начинку і на пів тисячі, і навіть на тисячу кілометрів — була б політична воля".Політична воля у всяк час була всяка.Спочатку Павло Лєбєдєв — міністр оборони Януковича, зірвав цей проєкт.Потім Андрій Таран — міністр оборони Зеленського, зірвав цей проєкт.До 2019 року Павлоградський хімзавод та КБ "Південне" зібрало 12 ракетних двигунів "Грім-2".Чекали, аби пустити ракети на конвеєр.Та у 2019 році сталося те, що сталося.У 2020 році міністр оборони Андрій Таран заблокував оборонне держзамовлення.Заводи почали звільняти висококваліфікованих поштучних спеців. Лише на ПХЗ сім сотень.Зупинилися навіть ті проєкти, які вже були готові.Про "Грім-2", який якраз допилювали, мова вже й не йшла.Ось що тоді сказав на пресконференції Шиман: "Україна поки налагодила серійне виробництво всього лише одного типу ракет дальньої дії – “Вільха”, випущена перша партія на замовлення 19-го року, але треба продовжувати роботу. У разі нового широкомасштабного наступу Росії за допомогою “Вільхи” ми отримуємо засіб стримування".Шиману цю пресконференцію потім згадали: порушили кримінальне провадження.Тарану зрив оборонного замовлення теж згадали: відправили послом в Словенію.Тому коли нині справедливо проклинаємо русскіх і так само справедливо вимагаємо від Заходу дати нам більше ППО — будьмо справедливими й до того, через кого не маємо чим відповісти за Київ, за Кривий Ріг, за Покровськ.І це не Таран, ні.