Останній рік поставила собі досить цікавий виклик — прицільно вивчати те, що не сходиться з моїми поглядами на життя

Побачила в цьому для себе стільки цінності!!

І цікаво те, що, заглиблюючись, знаходжу багато близьких тез для себе в процесі. Ось, наприклад, Камю - знайомлюсь зараз з його біографією та творами. Його назвали філософом, який вбив сенс. Все тому, що його основний аргумент в тому, що в житті взагалі немає ніякого сенсу, а наше прагнення знайти той самий сенс - абсурдне.

Цю ідею він символічно зобразив в своєму ессе «Міф про Сізіфа», який тягне важкий камінь на гору; той камінь постійно відкочується, але Сізіф продовжує його тягти - аналогія з усім нашим життям.

Ця думка може здатись досить депресивною (як і схожа думка, наприклад, Ніцше, про те, що Бог помер або ж стейтмент про те, що після смерті нічого немає)

Але що цікаво. Якщо заглибитись, то Камю робить досить позитивний висновок:

🌊

Якщо ми приймемо цю думку про беззмістовність, то наш земний досвід поглибиться. Ми будемо більше часу проводити в теперішньому моменті та приділяти увагу своїм почуттям. Тобто, ми можемо повною мірою пізнати життя й радіти йому тоді, коли ми припинимо уникати факт нашої «абсолютної» смерті.

У ту мить, коли я лягаю серед полину, щоб вдихнути його аромат, я знаю, що виконую істину, яка є сонцем і водночас моєю смертю. Це сонце, це море, моє серце, що б’ється від молодості, солоний смак мого тіла і цей безкрайній краєвид, у якому ніжність і велич зливаються в блакиті та золоті. Саме це я маю підкорити, зберігши власну силу. Терпляче вчитися й палко осягати мистецтво життя — ось усе, що мені потрібно, і цього цілком достатньо.

P. S. Вивчати погляди НЕ дорівнює погоджуватись з ними. Це більше про розширення світосприйняття та можливість зрозуміти наш буремний світ глибше.

Як вам такий погляд на життя?)