Women’s Mind & Body Lab💙💛

Є відчуття, ніби ти знову і знову приходиш у ті самі ситуації. Ті самі реакції. Ті самі “помилки”. І поступово з’являється сором — ніби з тобою щось не так, якщо зміни не відбуваються швидко.Ніби “нормальні люди” вже давно мали б вийти з цього кола.Але психіка так не працює.Людина змінюється не тоді, коли “зрозуміла достатньо”, а тоді, коли всередині накопичується новий досвід, нові опори, нова здатність витримувати інше. І це завжди процес, а не стрибок.До цього моменту людина робить не “правильні” чи “неправильні” речі.Вона робить те, що може. Те, на що вистачає ресурсу саме зараз.Іноді це виглядає як повторення сценаріїв.Іноді як зриви.Іноді як деструктивні рішення або спроби зняти внутрішній біль будь-яким доступним способом.Це не про “зі мною щось не так”.Це про “я поки що не можу інакше”.Зміни починаються не з самозвинувачення.А з моменту, коли з’являється більше розуміння і трохи більше внутрішньої опори, ніж було вчора.І тоді поступово з’являється інший вибір.@cibulya2021-запис

Минулого разу ми говорили про страх залишитись — і багато хто написав мені в особисті: “я впізнала себе, але не знаю, з чого починати.”Тому сьогодні про конкретне. Про межі.Не про ті межі, які будують стіни між людьми. А про ті, які дозволяють двом людям бути поруч — і при цьому залишатись собою.Більшість жінок зі співзалежною моделлю поведінки навіть не знають, де закінчуються їхні межі. Бо їх ніхто не вчив ці межі мати. Навпаки — вчили бути зручною, гнучкою, такою, що розуміє. І поступово “розуміти іншого” перетворилось на “забути про себе.”Запитай себе: чи є у твоїх стосунках речі, які тебе ранять — але ти мовчиш, бо не хочеш конфлікту? Чи кажеш “добре” там, де всередині “ні”? Чи виправдовуєш його поведінку так довго, що вже сама собі не віриш?Межа — це не ультиматум і не агресія. Це просто чесна відповідь на питання: що для мене прийнятно, а що ні. І вміння сказати про це вголос — спокійно, але твердо.Це навичка. І їй можна навчитись. 💙💛Запис на консультацію → @cibulya2021​​​​​​​​​​​​​​​​